Постанова
Іменем України
11 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 447/1741/14-ц
провадження № 61-1813св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - Демнянська сільська рада Миколаївського району Львівської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 04 липня 2018 року у складі судді Карбовнік І. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У червні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Демнянська сільська рада Миколаївського району Львівської області, про усунення перешкод.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що рішенням від 25 лютого 1992 року № 21 Виконавчого комітету Демнянської сільської ради "Про виділення земельної ділянки під будівництво житлового будинку ОСОБА_1 " йому виділено під будівництво житлового будинку земельну ділянку площею 0,15 га в с. Демня, якою він користувався за цільовим призначенням. Рішенням Виконавчого комітету Демнянської сільської ради від 11 серпня 1994 року № 37 "Про передачу земельних ділянок у приватну власність і користування" йому надано безкоштовно у приватну власність та постійне користування земельну ділянку, розміром 0,15 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд і для ведення особистого підсобного господарства. На підставі цього рішення, 02 квітня 1996 року йому видано державний акт на право приватної власності на землю Серії ЛВ № 1350, який зареєстровано за № 166 у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю. На цю земельну ділянку ПП "ГЕОВІВАТ" виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд. Згідно з державним актом про право власності на землю Серії ЛВ № 1350 площа належної йому на праві власності земельної ділянки становить 0,15 га з геометричними розмірами по периметру від точки "А" через точки "Б-В-Г" за годинниковою стрілкою - 25 метрів; 60 метрів; 25 метрів; 60 метрів. На виділеній земельній ділянці згідно з виданим будівельним паспортом на забудову земельної ділянки, він у 1992 року розпочав будівництво житлового будинку, на який після завершення його будівництва отримано право власності на підставі рішення від 28 березня 2012 року № 11 Виконавчого комітету Демнянської сільської ради "Про оформлення права власності на індивідуальний житловий будинок та господарську будівлю", а також згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію прав № НОМЕР_2 та свідоцтвом на нерухоме майно серії НОМЕР_1.
ОСОБА_2 у період із листопада 2013 року до березня 2014 року встановила огорожу своєї земельної ділянки у вигляді мурованої стіни на приватизованій ним земельній ділянці, незаконно захопивши частину його земельної ділянки та здійснює перешкоди у реалізації його права власності на цю земельну ділянку. Жодної огорожі в сторону земельної ділянки ОСОБА_2 він не встановлював. ОСОБА_3 свою огорожу у вигляді сітки, прикріпленої до стовпчиків, на частині його земельної ділянки встановив кількома роками раніше, проте факт порушення ним його землеволодіння встановлено лише під час судового розгляду справи за його позовом у спорі щодо усунення перешкод у реалізації права власності на земельну ділянку. Жодної огорожі в сторону земельної ділянки ОСОБА_3 він не встановлював. Сам факт незаконного захоплення відповідачами частини його земельної ділянки шляхом встановлення їхньої огорожі на його землі та вчинення перешкод у реалізації його права власності на земельну ділянку зафіксовано неодноразовими актами обстеження, зокрема, актами обстеження його земельної ділянки від 11 вересня 2012 року та від 16 листопада 2013 року, а також складеною землевпорядником ОСОБА_4 схемою земельних ділянок на АДРЕСА_1 . Встановлення відповідачами огорожі на його землі призвело до зменшення площі його земельної ділянки на 0,0065 га, внаслідок чого загальна площа його земельної ділянки зменшилася з 0,15 га до 0,1435 га.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених вимог, просив зобов`язати відповідачів усунути перешкоди у володінні належною йому на праві приватної власності земельною ділянкою на АДРЕСА_1 ; з цією метою зобов`язати відповідачів демонтувати і забрати із його земельної ділянки їх незаконно встановлені огорожі господарств та повернути розміри земельної ділянки відповідно до меж його землеволодіння, визначених правовстановлюючим документом - державним актом на право приватної власності на землю від 02 квітня 1996 року серії ЛВ № 1350; для приведення земельної ділянки відповідно до меж його землеволодіння, зобов`язати: ОСОБА_2 демонтувати (знести) з його землі огорожу господарства по всій довжині цієї огорожі від точки "Б" до точки "В" згідно з його планом зовнішніх меж земельної ділянки на державному акті на право приватної власності на землю серії ЛВ № 1350, звільнивши його земельну ділянку по її ширині на відстань 95 см у напрямку від точки "Г" до точки "В" згідно з планом на його державному акті; ОСОБА_3 демонтувати (знести) з його землі огорожу господарства по всій довжині цієї огорожі від точки "А" до точки "Г" згідно з його планом зовнішніх меж земельної ділянки на державному акті на право приватної власності на землю Серії ЛВ № 1350, звільнивши його земельну ділянку по її ширині на відстань 95 см у напрямку від точки "В" до точки "Г" згідно з планом на його державному акті.
Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 04 липня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позовна заява є безпідставною, в судовому засіданні позивачем не доведено обставин, на які він посилається на підтвердження своїх вимог, позивачем не подано, а судом не здобуто доказів, які б підтвердили обставини, викладені у позовній заяві, позивачем не надано, зокрема, доказів, що підтверджують факт порушення прав позивача на користування земельною ділянкою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Постановою Львівського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що фактична площа земельної ділянки ОСОБА_1 не відповідає площі земельної ділянки, вказаній у державному акті на право приватної власності на землю від 02 квітня 1996 року Серії ЛВ № 1350. Цей факт підтверджений висновком судової земельно-технічної експертизи від 29 травня 2017 року, проте позивачем не доведено, що саме діями ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зменшено розмір земельної ділянки, яка належить позивачу, оскільки фактична площа земельної ділянки ОСОБА_2 є також меншою від площі земельної ділянки, вказаній у державному акті на право приватної власності на землю, виданому на її ім`я.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У січні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 04 липня 2018 рокута постанову Львівського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що фактична площа земельної ділянки не відповідає площі земельної ділянки, вказаній у державному акті на право приватної власності на землю від 02 квітня 1996 року Серії ЛВ № 1350 і цей факт підтверджений висновком судової земельно-технічної експертизи від 29 травня 2017 року. Під час призначення судової земельно-технічної експертизи, безсумнівно вбачається створення обставин неможливості доведення стороною позивача певних обставин згідно з поданою позовною заявою, оскільки суд із якихось причин особистої прихильності сприяв у доведенні обставин лише бездоказових заперечень ОСОБА_2 .
У квітні 2019 року ОСОБА_2 подала до суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що Демнянська сільська рада не може бути учасником справи, оскільки від 2015 року такої юридичної особи не існує, а у селі Демня Миколаївського району Львівської області взагалі немає сільської ради як органу місцевого самоврядування, є лише сільський староста. При складанні актів та планів спірних земельних ділянок за заявами позивача у його присутності, які є в матеріалах справи, ніколи така обставина не була встановлена чи виявлена.