Постанова
Іменем України
16 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 752/20747/15-ц
провадження № 61-9700св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,
учасники справи:
| позивач - ОСОБА_1, відповідачі: ОСОБА_2 , Головне територіальне управління юстиції у місті Києві, |
| третя особа - Корсунь-Шевченківська державна нотаріальна контора, |
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 вересня 2017 року у складі судді Шевченко Т. М. та постанову Апеляційного суду міста Києва
від 18 січня 2018 року у складі колегії суддів: Саліхова В. В., Прокопчук Н. О., Семенюк Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року ОСОБА_3, правонаступником якого є
ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - ГТУЮ у місті Києві), третя особа - Корсунь-Шевченківська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на спадкове майно.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла рідна сестра ОСОБА_3 - ОСОБА_4, після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1 .
27 лютого 2002 року ОСОБА_5 через свого представника - сина ОСОБА_3 звернулася до Другої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за померлою дочкою ОСОБА_4
05 червня 2002 року ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Богуславської державної нотаріальної контори Київської області, згідно з яким заповіла належну їй на праві власності
Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, а також право на земельну частку (пай) Комунального сільськогосподарського підприємства "Рось" смт Стеблів Корсунь-Шевченківського району Черкаської області (далі - КСП "Рось") своєму сину - ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла, після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй майно, у тому числі на Ѕ частину однокімнатної квартири АДРЕСА_1 .
Оскільки ОСОБА_3 є єдиним спадкоємцем своєї матері
ОСОБА_5 , він звернувся з відповідною заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори, де за його заявою була відкрита спадкова справа. 27 липня 2005 року позивач отримав свідоцтво про право на спадкове майно, яке складається із земельної ділянки площею 2,3275 га на території Стеблівської селищної ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області. Проте, постановою державного нотаріуса
від 25 листопада 2015 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_5, яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав після дочки ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв`язку з відсутністю документа про право власності на Ѕ частину вказаної квартири.
Також позивач зазначав, що Ѕ частина квартири АДРЕСА_1 входить до складу спадщини за померлою ОСОБА_5, право на отримання якої належить йому як за заповітом, так і за законом.
У листопаді 2015 року позивачу стало відомо, що 27 грудня 2011 року державною нотаріальною конторою Савченко А. Г. (у свідоцтві про народження останньої вказано: батько - ОСОБА_6, мати -
ОСОБА_7 ) видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті її брата - ОСОБА_8 (племінник ОСОБА_3 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадщина, на яку видано вказане свідоцтво, складається з квартири АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_4, матері померлого, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкоємцем якої був її син -
ОСОБА_9 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав. Право власності ОСОБА_4 на вказану квартиру підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру, виданим
02 березня 2002 року Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації (далі - ГУ ЖЗ КМДА).
Також ОСОБА_3 вказував, що 14 лютого 1997 року між
ОСОБА_6 та ОСОБА_4 укладено шлюб.
У липні 1997 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу, в якому зазначила, що спільних дітей у подружжя немає.
Рішенням Московського районного суду міста Києва від 13 вересня
1997 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу задоволено. Шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, зареєстрований 14 лютого 1997 року, розірвано.
Згідно з довідкою Відділу реєстрації актів громадянського стану Московського районного управління юстиції у місті Києві від 22 вересня 2001 року у книзі реєстрації актів про народження проведено запис № 1580 про народження ОСОБА_3, батько: ОСОБА_11, мати: ОСОБА_4
Отже, померлий ОСОБА_8 є племінником ОСОБА_3 та сином його рідної сестри ОСОБА_4, померлої
ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим рішенням Виконавчого комітету Богуславської міської ради від 17 жовтня 2001 року встановлено над неповнолітнім ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, опіку та призначено опікуном його дядька - ОСОБА_3 . У подальшому опікуном було призначено іншу особу.
Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 25 липня 2015 року до актового запису № 1580 внесено зміни, згідно з якими у розділі "Відомості про дитину" зазначено: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, батько: ОСОБА_6 , мати: ОСОБА_4 . Тобто, змінено прізвище дитини з ОСОБА_12 на ОСОБА_13, та відомості про батька з ОСОБА_11 на ОСОБА_6 .
На думку позивача, ОСОБА_2 безпідставно вважає себе сестрою ОСОБА_8, а тому не має права на спадкування.
Посилаючись на те, що нотаріальна контора неправомірно видала свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_2 без зазначення розміру частки та імені іншого спадкоємця, чим порушила право позивача на спадщину, ОСОБА_3 просив суд визнати за ним право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 ; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом
від 27 грудня 2011 року, видане ОСОБА_2 нотаріальною конторою на вказану квартиру.
У червні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3, третя особа - Корсунь-Шевченківське районне управління юстиції в Черкаській області (далі - Корсунь-Шевченківське РУЮ в Черкаській області), про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на частину спадкового майна.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер рідний брат ОСОБА_2 - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, після смерті якого ОСОБА_2 отримала спадщину у вигляді квартири АДРЕСА_1 та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2, що належав
ОСОБА_9 на підставі договору дарування будинку від 04 квітня
1998 року, стороною якого була ОСОБА_5 та ОСОБА_4
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла, після смерті якої спадкоємцями першої черги були: ОСОБА_8 (малолітній онук ОСОБА_5 ) та ОСОБА_3 (син ОСОБА_5 ).
Отже, ОСОБА_8 як малолітня дитина померлої непрацездатної особи мав право на обов`язкову частку у спадковому майні померлої ОСОБА_5 та мав би отримати ј частку всього майна, яке увійшло до складу спадкового майна ОСОБА_5 .
Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_2 просила суд встановити факт окремого проживання ОСОБА_5 з ОСОБА_16,
ОСОБА_8 у період з 04 квітня 1998 року по 19 травня 2004 року за адресою: АДРЕСА_2 ; визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане нотаріальною конторою від 27 липня 2005 року № 2137 на ім`я ОСОБА_3 в частині обов`язкової частки у спадковому майні в розмірі ј частки земельної ділянки, що складає частину земельної ділянки площею 0,5819 га від загальної її площі 2,3275 га; визнати за ОСОБА_2 право власності
на ј вищезгаданої земельної ділянки, що належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 055027, виданого на підставі рішення Стеблівської селищної ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області від 16 квітня 2003 року № 11, у порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 помер, правонаступником останнього є його дружина - ОСОБА_1, яка була залучена до участі у даній справі.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 18 вересня
2017 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України (у редакції, чинній на час постановлення ухвали суду першої інстанції).
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 19 вересня
2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом
від 27 грудня 2011 року про те, що спадкоємцем майна, зокрема, Ѕ частки квартири АДРЕСА_1,
ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, є його сестра ОСОБА_2, видане державним нотаріусом Другої київської державної нотаріальної контори Костенко Л. Ю., зареєстроване в реєстрі за № 11-1913.
Визнано в порядку спадкування за законом за ОСОБА_1 (правонаступник ОСОБА_3 ) право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_3 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Знято заборону відчуження ј частини земельної ділянки площею 2,3275 га, що становить площу 0,5819 га, яка розташована на території Стеблівської селищної ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 18 січня 2018 року рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 вересня 2017 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що Ѕ частина спірної квартири входить до складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5, право на спадкування якої належить ОСОБА_3 як за заповітом, так і за законом. У позивача існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, відповідачем оспорюється право позивача на спадкове майно. Крім того, ОСОБА_3 не був пропущений строк позовної давності, оскільки він не є юридично обізнаною особою і не міг знати про порушення свого права або про особу, що його порушила до винесення постанови державного нотаріуса від 25 листопада 2015 року про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 не була належним чином повідомлена про судове засідання, призначене на 23 серпня
2017 року, у зв`язку з чим зустрічну позовну заяву залишено без розгляду.
Крім того, суд безпідставно зазначив позивача ОСОБА_3 як єдиного спадкоємця своєї матері, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, не дослідив наявність усіх спадкоємців першої черги та їх права на обов`язкову частку у спадщині.
Також померла ОСОБА_5 не набула права спадкування квартири, так як вона при житті не прийняла спадщину.
Разом з тим, ОСОБА_3 був обізнаний щодо свого порушеного права на спадщину, а тому звернувся до суду із пропущеним строком позовної давності.
Доводи інших учасників справи
У квітні 2018 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла рідна сестра ОСОБА_3 - ОСОБА_4, після смерті якої, зокрема, відкрилася спадщина у вигляді однокімнатної квартири
АДРЕСА_4 .
Спадкоємцями першої черги за померлою були її малолітній син -
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4, та її мати - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, яка була зареєстрована у спірній квартирі.
27 лютого 2002 року ОСОБА_5 через свого представника
ОСОБА_3 (брат померлої ОСОБА_4 ) у встановлений законом шестимісячний строк звернулася до Другої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за померлою дочкою ОСОБА_4 у вигляді Ѕ спірної квартири, у зв`язку з чим була заведена спадкова справа № 190/2002 та прийнята спадщина, але право власності на прийняту частку спадкового майна за собою не оформила. Також Ѕ частки спірної квартири прийняв і син померлої.
05 червня 2002 року ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Богуславської державної нотаріальної контори Київської області, згідно з яким заповіла належну їй на праві власності
Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, а також право на земельну частку (пай) КСП "Рось" смт Стеблів Корсунь-Шевченківського району Черкаської області своєму сину - ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла, після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй майно, у тому числі на Ѕ частину однокімнатної квартири АДРЕСА_1 .
27 липня 2005 року ОСОБА_3 звернувся до Корсунь-Шевченківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5, на підставі якої була заведена спадкова справа № 315/2004.
27 липня 2005 року ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зокрема, на земельну ділянку площею 2,3275 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Стеблівської селищної ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, але право власності на Ѕ частку спірної квартири останній не оформив.
У спірній квартирі продовжував проживати ОСОБА_9,
ІНФОРМАЦІЯ_4 , рідний племінник ОСОБА_3, а останній був його опікуном.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 помер.
ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 (сестра померлого ОСОБА_8 ) звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що відкрилася після його смерті, на підставі якої була заведена спадкова справа № 622/2011.
27 грудня 2011 року ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зокрема, на квартиру АДРЕСА_1 .
Також суди встановили, що позивач звернувся до нотаріуса щодо видачі свідоцтва на Ѕ частку спірної квартири. Постановою державного нотаріуса від 25 листопада 2015 року ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_5, яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав після ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв`язку з відсутністю документа, який засвідчує право власності на Ѕ частину вказаної квартири.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.