Постанова
Іменем України
13 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 682/2193/18
провадження № 61-14223св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
| головуючого - | Ступак О. В., | |
| суддів: | Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., | Олійник А. С., Яремка В. В., |
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Західно-Чорноморська рибоохорона Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання та відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 березня 2019 року у складі судді Зеленської В. І. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 червня 2019 року у складі колегії суддів: Грох Л. М., Костенка А. М., Спірідонової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Західно-Чорноморської рибоохорони Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання та відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства (далі - Західно-Чорноморська рибоохорона) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, зміну формулювання причин звільнення та зобов`язання внести зміни в трудову книжку, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку, недоплачених відпускних та вихідної допомоги.
Позов мотивувала тим, що 05 квітня 2017 року відповідно до наказу від 03 квітня 2017 року № 49 її прийнято на роботу на посаду діловода Західно-Чорноморської рибоохорони за строковим трудовим договором до закінчення ліквідації. У зв`язку з виробничою необхідністю наказом від 03 квітня 2017 року № 50 на неї було покладено обов`язки начальника відділу - головного бухгалтера відділу фінансування бухгалтерського обліку та звітності. 18 січня 2018 року її було письмово попереджено, що після закінчення двомісячного строку вона підлягає звільненню з роботи відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), але по закінченню цього строку її не було звільнено. 23 травня 2018 року вона подала заяву про звільнення її з роботи у зв`язку із ліквідацією згідно зі статтею 40 КЗпП України. Останнього робочого дня, тобто 06 червня 2018 року, голова комісії з ліквідації Західно-Чорноморської рибоохорони запропонував залишитись на роботі ще на тиждень, мотивуючи це тим, що замість неї немає кому подавати звітність. Від цієї пропозиції ОСОБА_1 відмовилась та наступного дня не вийшла на роботу. 20 червня 2018 року, коли вона з`явилась на роботу за розрахунком та трудовою книжкою, їй було вручено наказ від 15 червня 2018 року № 1-к про звільнення за прогул без поважних причин, про що внесено запис у трудову книжку.
Стверджувала, що її звільнення є незаконним, оскільки відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 та пункту 1 статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати безстроковий трудовий договір, укладений з роботодавцем, попередивши його письмово за два тижні, а тому відповідач зобов`язаний був звільнити ОСОБА_1 з роботи відповідно до поданої нею 25 травня 2018 року заяви про звільнення. Підстав для звільнення її за прогул у роботодавця не було, оскільки з 07 червня 2018 року вона мала право не виходити на роботу.
На підставі вищенаведеного та після уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним і скасувати наказ від 15 червня 2018 року № 1-к Західно-Чорноморської рибоохорони про її звільнення з роботи за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України; змінити формулювання підстав її звільнення на пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України; зобов`язати відповідача внести зміни у її трудову книжку щодо підстав звільнення; стягнути з відповідача на свою користь 174 793,84 грн, з яких: 144 338,68 грн - середній заробіток за час вимушеного прогулу станом на 22 лютого 2019 року, 6 458,04 грн - недоплачені відпускні, 8 765,40 грн - компенсація за невикористану відпустку, 15 231,72 грн - вихідна допомога при звільненні.
Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 березня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із Західно-Чорноморської рибоохорони на користь ОСОБА_1 5 824,40 грн недоплачених відпускних за період щорічної відпустки з 02 по 15 травня 2018 року; компенсацію за 15 днів невикористаної відпустки в сумі 8 086,50 грн та 400,00 грн витрат на правову допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення недоплачених відпускних та компенсації за невикористану відпустку, суд першої інстанції виходив із того, що під час звільнення позивача їй не виплачено 5 824,40 грн відпускних за 14 днів відпустки у травні 2018 року та компенсацію за невикористану відпустку за період роботи з 05 квітня 2017 року по 18 червня 2018 року у розмірі 8 086,50 грн, тому вказані кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, зміну формулювання причин звільнення, зобов`язання внести зміни в трудову книжку, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та вихідної допомоги, суд першої інстанції виходив із того, що працівник не може ініціювати звільнення з роботи з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, тому заява ОСОБА_1 про її звільнення з роботи у зв`язку з ліквідацією за статтею 40 КЗпП України є безпідставною. Крім того, оскільки позивач не вийшла на роботу з 07 червня 2018 року, та наказ про звільнення її з роботи за пунктом 4 частини першої статі 40 КЗпП України є законним, і підстави для зміни формулювання підстав звільнення та внесення змін у трудову книжку позивачки відсутні. Також вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та вихідної допомоги при звільненні, передбаченої статтею 44 КЗпП України, не можуть бути задоволені, оскільки є похідними від згаданих вимог.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 20 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 березня 2019 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції щодо наслідків вирішення спору не спростовують.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду засобами поштового зв`язку з касаційною скаргою на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 березня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 червня 2019 року у вищевказаній справі,у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій, розглядаючи цю справу, не надали належної оцінки тому факту, що після закінчення двомісячного строку з моменту попередження вона підлягала звільненню з роботи за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги, проте по закінченні цього строку її не звільнили. У зв`язку з цим вона 23 травня 2018 року подала заяву про звільнення з роботи на підставі пункту першого частини першої статті 40 КЗпП України. Вона попередила власника про своє звільнення письмово, тому відпрацювавши згідно із законом два тижні, правомірно не вийшла на роботу. Суди безпідставно не врахували її волевиявлення на звільнення за власним бажанням.
Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 до Верховного Суду не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргоюОСОБА_1 на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 березня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 червня 2019 року, витребувано матеріали справи зі Славутського міськрайонного суду Хмельницької області та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05 квітня 2017 року ОСОБА_1 прийнято на роботу за строковим трудовим договором до закінчення ліквідації на посаду діловода Західно-Чорноморської рибоохорони на підставі наказу від 03 квітня 2017 року № 49. Відповідні відомості були внесені в трудову книжку ОСОБА_1 .
Наказом відповідача від 03 квітня 2017 року № 50 у зв`язку з виробничою необхідністю на ОСОБА_1 покладено виконання обов`язків начальника відділу - головного бухгалтера відділу фінансування бухгалтерського обліку та звітності з наданням права другого підпису, розпорядження рахунками та підписання платіжних документів з 05 квітня 2017 року.
З 24 грудня 2015 року Західно-Чорноморське басейнове управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства перебуває в стані припинення.
18 січня 2018 року головою ліквідаційної комісії з ліквідації відповідача позивачу вручене письмове попередження про наступне звільнення з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку з ліквідацією Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства та скороченням посади.
Після закінчення двомісячного строку адміністрацією відповідача не виявлено наміру звільняти позивача.
23 травня 2018 року ОСОБА_1 подала голові комісії з ліквідації Західно-Чорноморське басейнове управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства ОСОБА_2 заяву про її звільнення з посади діловода з 23 травня 2018 року у зв`язку з ліквідацією за статтею 40 КЗпП України, в якій також просила виключити її зі складу комісії з ліквідації Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використанні і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства.
07 червня 2018 року з 11.00 до 16.30, 08 червня 2018 року з 09.00 до 14.00 та 11 червня 2018 року з 09.00 до 12.15 ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці.
Письмові пояснення з приводу відсутності на робочому місці ОСОБА_1 надати відмовилась.
Наказом від 15 червня 2018 року № 1-к, виданим головою комісії з ліквідації Західно-Чорноморської рибоохорони ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України (прогул без поважних причин).