Постанова
Іменем України
27 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 606/969/17
провадження № 61-7814св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Тернопільська обласна державна адміністрація,
третя особа - приватне підприємство "Гарт Плюс",
позивач - приватне підприємство "Гарт Плюс",
відповідачі: Тернопільська обласна державна адміністрація, ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги приватного підприємства "Гарт Плюс"
на ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 14 серпня 2017 року в складі судді Ромазан Л. С. та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 19 жовтня 2017 року в складі колегії суддів: Ходоровського М. В., Щавурської Н. Б., Загорського О. О.,
на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від13 грудня 2017 року в складі судді Малярчука В. В. та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 16 квітня 2018 року в складі колегії суддів: БершадськоїГ. В., Гірського Б. О., Ткач О. І.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської обласної державної адміністрації, третя особа - приватне підприємство "Гарт Плюс", про визнання права власності на земельну ділянку, за позовом приватного підприємства "Гарт Плюс" до Тернопільської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
В червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Тернопільської обласної державної адміністрації про визнання права власності на земельну ділянку.
Позовна заява мотивована тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 23 грудня 2005 року ПП "Гарт Плюс" набуло право власності на нежитлову будівлю (цех по виготовленню скла), що знаходиться в АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 1,1276 га, кадастровий номер 6125055400:01:001:1521. На час укладення договору земельна ділянка належала приватному підприємству "Приватне агропромислове підприємство "Надзбруччя" (далі - ПАП "Надзбруччя"), власником якого був ОСОБА_1 Підприємство припинило свою діяльність 13 травня 2013 року.
Враховуючи ту обставину, що на момент припинення ПАП "Надзбруччя" право власності на спірну земельну ділянку було незаконно зареєстровано за державою в особі Тернопільської обласної державної адміністрації, а за відсутності розпорядження обумовлена земельна ділянка залишилась би у власності ПАП "Надзбруччя", тому позивач, як власник ПАП "Надзбруччя", мав би одержати відповідну земельну ділянку у власність при ліквідації вказаного підприємства.
ОСОБА_1 просив визнати за ним, як за власником ПАП "Надзбруччя", право власності на земельну ділянку площею 1,1276 га, кадастровий номер 6125055400:01:001:1521, розміщену в с. Конопківка Теребовлянського району Тернопільської області та на якій знаходиться нежитлова будівля (цех по виготовленню скла).
ПП "Гарт Плюс" звернулося в суд із позовом до Тернопільської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на вказану земельну ділянку.
Позовна заява мотивована тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 23 грудня 2005 року набуло право власності на нежитлову будівлю (цех по виготовленню скла в с. Конопківка Теребовлянського району Тернопільської області). Оскільки, внаслідок придбання вказаного об`єкта нерухомого майна до ПП "Гарт Плюс" перейшло й право власності на земельну ділянку, на якій було розташоване відповідне майно, просило задовольнити вимоги.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Теребовлянського районного суду від 14 серпня 2017 року клопотання представника Тернопільської обласної державної адміністрації про закриття провадження у справі за позовом ПП "Гарт Плюс" до Тернопільської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку задоволено.
Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської обласної державної адміністрації, третя особа - ПП "Гарт Плюс", про визнання права власності на земельну ділянку та за позовом ПП "Гарт Плюс" до Тернопільської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку закрито.
Ухвала місцевого суду мотивована тим, що із матеріалів справи та встановлених у судовому засіданні обставин вбачається, що цей спір повинен вирішуватись в порядку, встановленому ГПК України, а тому вказану справу не належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 19 жовтня 2017 року апеляційні скарги ПП "Гарт Плюс" та ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Теребовлянського районного суду від 14 серпня 2017 року в частині закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської обласної державної адміністрації, третя особа - ПП "Гарт Плюс", про визнання права власності на земельну ділянку та за позовом третьої особи ПП "Гарт Плюс" до ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалу Теребовлянського районного суду від 14 серпня 2017 року в частині закриття провадження у справі за позовом третьої особи ПП "Гарт Плюс" до Тернопільської обласної державної адміністрації про визнання права власності на земельну ділянку залишено без зміни.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що згідно матеріалів справи, зокрема позовної заяви третьої особи ПП "Гарт Плюс", вимоги про визнання права власності на земельну ділянку пред`явлені до Тернопільської обласної державної адміністрації. Колегія суддів вважала, що суд дійшов правильного висновку про те, що існує спір про право між двома юридичними особами - ПП "Гарт Плюс" та Тернопільською обласною державною адміністрацією, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а тому правильно закрив провадження у справі. Що стосується закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та за позовом до нього, суд апеляційної інстанції вважав, що ухвалу в цій частині слід скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки згідно змісту статті 15 ЦПК України (в редакції 2004 року) справи за позовами фізичних осіб до юридичних та юридичних до фізичних осіб щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин розглядаються у порядку цивільного судочинства.
Рішенням Теребовлянського районного суду від 13 грудня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Тернопільської обласної державної адміністрації, третя особа - ПП "Гарт Плюс", про визнання права власності на земельну ділянку відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивачем не доведено порушення його права на земельну ділянку, на якій розміщено нежитлову будівлю (цех по виготовленню скла, що знаходиться в АДРЕСА_1 ), воно не підлягає судовому захисту.
Постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 16 квітня 2018 року апеляційну скаргу ПП "Гарт Плюс" задоволено частково.
Резолютивну частину рішення Теребовлянського районного суду від 13 грудня 2017 року залишено без змін, змінено мотивувальну частину судового рішення.
Справу щодо позовних вимог ПП "Гарт Плюс" направлено в суд першої інстанції для продовження розгляду.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що посилання суду першої інстанції на рішення господарського суду у справі про банкрутство ПАП "Надзбруччя" є помилковим у зв`язку з чим змінено мотивувальну частину судового рішення.
Позов ПП "Гарт Плюс" до ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку, який був прийнятий до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1 до Тернопільської обласної державної адміністрації, третя особа - ПП "Гарт Плюс", судом не розглядався.
Згідно частини десятої статті 188 ЦПК України справи, об`єднані в одне провадження, роз`єднанню не підлягають. Відповідно до частини третьої статті 259 ЦПК України якщо в одному провадженні об`єднані кілька взаємопов`язаних самостійних вимог, суд може ухвалити щодо будь-якої вимоги часткове рішення та продовжити провадження в частині невирішених вимог. Якщо за вимогами, об`єднаними в одне провадження, відповідачем є одна особа, ухвалення часткового рішення не допускається у разі обґрунтованих заперечень з боку відповідача. Суд апеляційної інстанції не вбачав, що мало місце порушення прав ПП "Гарт Плюс", оскільки згідно статті 259 ЦПК України закон дозволяє часткове вирішення вимог і продовження розгляду справи в частині невирішених вимог.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПП "Гарт Плюс", посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 14 серпня 2017 року та ухвалу суду апеляційної інстанції від 19 жовтня 2017 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У касаційній скарзі, поданій червні 2018 року до Верховного Суду, ПП "Гарт Плюс", посилаючись на порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції від 13 грудня 2017 року та постанову апеляційної інстанції від 16 квітня 2018 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рух касаційних скарг в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі № 606/969/17 за касаційною скаргою ПП "Гарт Плюс" на ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 14 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 19 жовтня 2017 року,витребувано її з Теребовлянського районного суду Тернопільської області.
Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі № 606/969/17 за касаційною скаргою ПП "Гарт Плюс" на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 13 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 16 квітня 2018 року.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
20 червня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
На підставі ухвали Верховного Суду від 19 вересня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
На підставі ухвали Великої Палати Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року справу повернуто на розгляд до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційні скарги
Касаційна скарга, яка подана у листопаді 2017 року, мотивована тим, що спір по справі стосується прав та обов`язків як ОСОБА_1 так і Тернопільської обласної державної адміністрації стосовно одного й того ж майна, розділення справи на позов ПП "Гарт Плюс" до ОСОБА_1 та позов ПП "Гарт Плюс" до Тернопільської обласної державної адміністрації з однаковими вимогами про визнання права власності на майно є неможливим.
Касаційна скарга, яка подана у червні 2018 року, мотивована тим, що процесуальним законодавством не передбачено можливості ухвалення судом рішення щодо позовних вимог одного позивача по справі та продовження розгляду справи щодо позовних вимог іншого позивача в такій справі.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не надіслали заперечення (відзиву) на касаційну скаргу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАП "Надзбруччя" створене ОСОБА_1 15 лютого 2000 року зі статутним фондом 3 636,00 грн і припинено 13 травня 2013 року за судовим рішенням у зв`язку з визнанням його банкрутом.
Згідно пункту 3.1 статуту ПАП "Надзбруччя" підприємство було власником майна засновника, продукції, виробленої в результаті господарської діяльності, отриманих доходів, а також іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законодавством.
Із витягу з державного земельного кадастру від 20 березня 2017 року вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 6125055400:01:001:1521 площею 1,1276 га належить до земель промисловості державної форми власності (а.с. 16).
Згідно договору купівлі-продажу від 23 грудня 2005 року ПАП "Надзбруччя" відчужило, а ПП "Гарт Плюс" придбало нежитлову будівлю (цех по виготовленню скла), яка знаходиться в АДРЕСА_1 . Ця нежитлова будівля належала продавцеві на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Микулинецької селищної ради Теребовлянського району від 05 грудня 2005 року (а.с. 22).
Як зазначає в позовній заяві позивач та визнає представник ПП "Гарт Плюс", нежитлова будівля знаходиться на земельній ділянці, яка належала колгоспу "Надзбруччя" згідно державного акту на право колективної власності серії ТР33, виданого на підставі рішення Микулинецької селищної ради № 32 від 01 вересня 1995 року (а.с. 19), правонаступником якого є ПАП "Надзбруччя".
На підтвердження факту правонаступництва позивач та представник ПП "Гарт Плюс" посилаються на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 04 листопада 2010 року у справі № 2-767/2010 про видачу пільгової довідки та опису робочого місця, в мотивувальній частині якого зазначено, що відповідно до листа № 351/С-16 від 05 серпня 2010 року Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області колективне господарство "За комунізм" в 1990 році було перейменовано у колгосп "Надзбруччя" (протокол від 24 лютого 1990 року № 1), який реорганізовано у сільськогосподарське товариство власників земельних і майнових паїв "Надзбруччя" (протокол від 30 грудня 1996 року № 1), яке стало правонаступником колгоспу "Надзбруччя". Згодом, сільськогосподарське товариство власників земельних і майнових паїв "Надзбруччя" розпорядженням голови Теребовлянської райдержадміністрації від 15 лютого 2000 року № 42 перереєстровано у ПАП "Надзбруччя", яке є правонаступником сільськогосподарського товариства власників земельних і майнових паїв "Надзбруччя", про що свідчить виписка із протоколу зборів членів сільськогосподарського товариства власників земельних і майнових паїв "Надзбруччя" від 25 січня 2000 року та доповнення до статуту ПАП "Надзбруччя".