Постанова
Іменем України
12 грудня 2019 року
місто Київ
справа № 761/38184/15-ц
провадження № 61-48540св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Журавльова Лариса Михайлівна,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Журавльової Лариси Михайлівни на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 листопада 2018 року у складі судді Чобіток А. О.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
ОСОБА_1 у грудні 2015 року звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Журавльової Л. М.
(далі - приватний нотаріус Журавльова Л. М., приватний нотаріус), третя особа - ОСОБА_2, у якому просила визнати дії приватного нотаріуса з посвідчення правочину (договору вимог про задоволення іпотекодержателя від 11 квітня 2013 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) недійсними.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 09 листопада 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконними дії приватного нотаріуса Журавльової Л. М. з посвідчення правочину: договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 11 квітня 2013 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за № 2565, а саме: порушення вимог підпункту 4.2 пункту 4 Глави 1 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 у січні 2018 року звернувся до Апеляційного суду міста Києва із апеляційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 листопада 2017 року.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 06 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 листопада 2017 року залишено без змін.
Приватний нотаріус Журавльова Л. М. у травні 2018 року звернулася до суду першої інстанції із заявою про роз`яснення рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 листопада 2017 року.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 25 червня 2018 року заяву приватного нотаріуса Журавльової Л. М. про роз`яснення рішення суду залишено без задоволення.
06 серпня 2018 року приватний нотаріус Журавльова Л. М. звернулася до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 листопада 2017 року, у якій також просила визнати причину пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції поважною та поновити заявнику строк на апеляційне оскарження судового рішення. На обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції заявник зазначила, що ані вона, ані її представник не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення та не отримували його копії засобами поштового зв`язку. Також зазначила, що копію оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції направляв за іншою адресою, ніж за якою вона здійснює свою нотаріальну діяльність, на поштовому відправленні зроблена відмітка про те, що адресат вибула.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2018 року апеляційну скаргу приватного нотаріуса Журавльової Л. М. на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 листопада 2017 року залишено без руху строком не більше ніж на десять днів з дня отримання копії ухвали.
Визнаючи неповажними наведені у апеляційній скарзі причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що будь-яких заяв від приватного нотаріуса Журавльової Л. М. до 05 березня 2018 року про зміну її місцезнаходження матеріали справи не містять. Твердження відповідача про те, що про зміст повного тексту рішення суду їй стало відомо лише 03 серпня 2018 року не відповідає дійсності, оскільки відповідно до матеріалів справи під час розгляду судом апеляційної інстанції апеляційної скарги третьої особи ОСОБА_2, приватний нотаріус Журавльова Л. М. не заявляла про те, що не обізнана з текстом рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 листопада 2017 року. Звертаючись 31 травня 2018 року до суду першої інстанції із заявою про роз`яснення резолютивної частини рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 листопада 2017 року, приватний нотаріус також не зазначала про те, що не обізнана з текстом рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 листопада 2017 року. Ні під час розгляду справи судом апеляційної інстанції у березні 2018 року, ні під час розгляду судом першої інстанції у червні 2018 року заяви приватного нотаріусу Журавльової Л. М. про роз`яснення рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 листопада 2017 року відповідач про наміри апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції не заявляла. Незважаючи на наведене, а також на ту обставину, що з повним текстом рішення суду Законом України "Про доступ до судових рішень" надано можливість ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень, із заявою про надання матеріалів справи для ознайомлення (не з клопотанням про надання копії рішення суду), представник відповідача звернулася лише 03 серпня 2018 року, тобто через дев`ять місяців після проголошення рішення суду, що не можна визнати розумним проміжком часу вжиття заходів щодо реалізації права на ознайомлення з повним текстом рішення суду та його оскарження.
Приватний нотаріус Журавльова Л. М. на виконання вимог ухвали Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2018 року надала суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, у якій навела ті ж самі причини пропуску строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою приватного нотаріуса Журавльової Л. М. на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Журавльової Л. М., третя особа - ОСОБА_2, про визнання дій нотаріуса з посвідчення правочину недійсними.
Ухвала апеляційного суду обґрунтовувалася тим, що на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 08 жовтня 2018 року відповідачем направлено заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі, мотивована тією ж самою причиною пропуску строку, що і попередня заява, а саме, що про зміст повного тексту оскаржуваного рішення суду відповідачу стало відомо 03 серпня 2018 року. Судом апеляційної інстанції в ухвалі від 08 жовтня 2018 року проаналізовано зазначену причину пропуску строку та установлено, що про зміст рішення суду від 09 листопада 2017 року відповідачу достовірно було відомо ще задовго до 03 серпня 2018 року, унаслідок чого визнав зазначену причину пропуску строку неповажною. Інших причин для поновлення строку, підтверджених належними доказами, відповідачем не зазначено.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційні скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у грудні 2018 року, приватний нотаріус Журавльова Л. М. просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 12 листопада 2018 року, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Заявник зазначає, що апеляційний суд не врахував, що приватний нотаріус та її представник не отримували копії рішення суду першої інстанції, не були присутні під час його проголошення, а поштова кореспонденція направлялася за неправильною адресою, на поштовому відправленні наявна відмітка про те, що адресат вибув, натомість відомості про дійсне місцезнаходження приватного нотаріуса є загальнодоступними, містяться у Єдиному реєстрі нотаріусів. Заявник вважає, що апеляційний суд помилково застосував правила частини першої статті 77 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), яке не може бути застосоване щодо відправлення копії судового рішення учаснику справи, оскільки регулює питання направлення судової повістки. Зазначає, що з повним текстом рішення суду першої інстанції ознайомилася лише 03 серпня 2018 року.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам законності та обґрунтованості, визначеним у статті 263 ЦПК України, касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.