Постанова
Іменем України
02 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 756/5689/14-ц
провадження № 61-31984св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталія Володимирівна, відділ державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 05 травня 2015 року у складі судді Камбулова Д. Г. та на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 09 березня 2017 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Чобіток А. О., Соколової В. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У листопаді 2014 рокупозивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н. В., відділ державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 20 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н. В. вчинено виконавчий напис за реєстровим номером № 3221 про стягнення з позивача на користь ОСОБА_2, невиплачених у строк аліментів на утримання його дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 145 800 грн за період з травня до жовтня 2014 року та пені у розмірі 172 530 грн за період з 12 квітня до 20 жовтня 2014 року. Виконавчий напис вчинено на підставі договору між батьками про проживання, виховання та фінансове забезпечення дітей, укладеного між ним та ОСОБА_2 10 жовтня 2013 року. Розмір заборгованості зі сплати аліментів та пені не є безспірними, оскільки не враховано сплату ним 06 жовтня 2014 року платежу у розмірі 3000 грн, наявності спору про зменшення розміру аліментів, відсутності підстав для нарахування пені та правильності проведеного розрахунку.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 05 травня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис за реєстровим номером № 3221, виданий 20 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н. В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 не виплачених у строк аліментів на користь його дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, згідно з договором між батьками про проживання, виховання та фінансове забезпечення дітей (аліментів та додаткових витрат) від 10 жовтня 2013 року, зареєстрованого у реєстрі за № 4095, у розмірі 318 330 грн.
Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не впевнилась у безспірності вимоги, а розмір пені визначено неправильно.
В апеляційному порядку справа розглядалася неодноразово.
Так, рішенням Апеляційного суду міста Києва від 16 вересня 2015 року рішення Оболонського районного суду міста Києва від 05 травня 2015 року змінено в частині правового обґрунтування висновків суду.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 березня 2016 року рішення Апеляційного суду міста Києва від 16 вересня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 08 червня 2016 року рішення Оболонського районного суду міста Києва від 05 травня 2015 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, виданий 20 жовтня 2014 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В. у частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойки у сумі 172 530 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2016 року рішення Апеляційного суду міста Києва від 08 червня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 09 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Оболонського районного суду міста Києва від 09 березня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд, залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, погодився з його висновками та виходив з того, що виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н. В. з порушенням вимог законодавства щодо встановлення безспірності заборгованості.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У квітні 2017 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до суду із касаційною скаргою, яку, на виконання ухвали про залишення скарги без руху, уточнив у листопаді 2017 року. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Оболонського районного суду міста Києва від 05 травня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 09 березня 2017 року, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про задоволення позовних вимог у зв`язку з тим, що розмір заборгованості не є безспірним, а оспорюється позивачем. Суди не врахували правових позицій Верховного Суду України, вийшли за межі позовних вимог.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній цивільній справі.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судами встановлено, що 20 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н. В. вчинено виконавчий напис за реєстровим номером № 3221 про стягнення з позивача на користь ОСОБА_2 невиплачених у строк аліментів на утримання його дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 145 800 грн за період з травня до жовтня 2014 року та пені у розмірі 172 530 грн за період з 12 квітня до 20 жовтня 2014 року. Виконавчий напис вчинено на підставі договору між батьками про проживання, виховання та фінансове забезпечення дітей, укладеного між ним та ОСОБА_2 10 жовтня 2013 року.
Указаний виконавчий напис є предметом спору з тих мотивів, що розмір заборгованості зі сплати аліментів та пені не є безспірними, не враховано сплату позивачем платежу у розмірі 3000 грн, наявності спору про зменшення розміру аліментів, відсутності підстав для нарахування пені та правильності проведеного розрахунку.
Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України "Про нотаріат"). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій). Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат"). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України "Про нотаріат" та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій. Так, згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За результатами аналізу норм вищенаведених нормативних актів можна дійти висновків, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності. Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.