Постанова
Іменем України
03 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 591/3131/16-ц
провадження № 61-28895св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа Страхування",
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 липня 2017 року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Кононенко О. Ю., Ткачук С. С.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
22 червня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" (далі - ПрАТ "СК "Альфа Страхування"), в якому просив стягнути суму страхового відшкодування у розмірі 6 951,75 грн (що становить 75 відсотків від визначеної вартості відновлювального ремонту), пеню за прострочення виплати страхового відшкодування в сумі 6 178,58 грн, три відсотки річних у розмірі 491 грн, інфляційні втрати у розмірі 6 103,73 грн, а всього - 19 724,31 грн.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 12 липня 2013 року між ним та ПрАТ "СК "Альфа Страхування" укладений договір добровільного страхування ризиків, пов`язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу, згідно з яким він застрахував свій автомобіль "Volkswagen Polo 1.6", реєстраційний номер НОМЕР_1 . Договором було застраховано і такий ризик, як пошкодження, знищення або втрату автомобіля внаслідок протиправних дій третіх осіб. Під час дії договору страхування стався страховий випадок. 11 грудня 2013 року близько 12 години 00 хвилин на стоянці на вул. Заливна, 13 у м. Суми він (позивач) виявив пошкодження свого транспортного засобу, а саме: пошкодження корпусу бокового правого дзеркала заднього виду, що було зірвано з кріплення, та пошкодження правих передніх дверей. У зв`язку із настанням страхового випадку 11 грудня 2013 року він звернувся до Сумського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України, про що здійснено запис за № 32314. Відповідно до вимог закону та умов договору страхування (пункти 3.1 3.2, 12.1, 12.4.3, 13.1.1-13.1.11 частини другої договору) 11 грудня 2013 року позивач подав заяву про страховий випадок до страхової компанії та надав відповідні документи, які вимагалися відповідачем. Проте 24 січня 2014 року ПрАТ "СК "Альфа Страхування" прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування.
Посилаючись на те, що таке рішення страхової є неаргументованим і безпідставним, просив суд позов задовольнити.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 29 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 24 листопада 2016 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконною відмову ПрАТ "СК "Альфа Страхування" у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_1 за договором добровільного страхування ризиків, пов`язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу. Стягнуто з ПрАТ "СК "Альфа Страхування" на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 6 951,75 грн, пеню у розмірі 3 244,69 грн, три відсотки річних у сумі 491 грн, інфляційні втрати в сумі 6 077,63 грн, а всього - 16 765,07 грн.
ПрАТ "СК "Альфа Страхування" на зазначені рішення подана касаційна скарга.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 червня 2017 року ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 24 листопада 2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 19 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ПрАТ "СК "Альфа Страхування" про визнання незаконної відмови у виплаті страхового відшкодування, стягнення страхового відшкодування, пені за період відстрочення, інфляційних збитків та три відсотки річних відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування з причин, зазначених у пункті 16.1.3 договору добровільного страхування, а саме, подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про предмет страхування або факт настання страхового випадку є обґрунтованою. Судом установлено, що відповідно
до висновку транспортно-трасологічного дослідження пошкодження застрахованого автомобіля утворились від кількох контактів, тобто мають накопичувальний характер, при цьому вказані сліди виникли від руйнуючих зусиль направлених у різні напрямках та мають різні механізми утворення. Вказаний висновок позивачем не оспорювався, а звертаючись до страхової компанії ОСОБА_1 зазначив, що до моменту пошкодження 11 грудня 2013 року будь-яких пошкоджень у транспортного засобу не було.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції безпідставно визнано письмову консультацію фахівця ФОП ОСОБА_2 належним доказом у справі, указаний фахівець на власний розсуд без посилання на відповідні вимірювальні прилади та нормативну базу надав неправильний висновок. На час проведення консультації щодо пошкоджень транспортного засобу ОСОБА_2 вже не був судовим експертом, а тому рішення суду не відповідає статті 213 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Суд не звернув увагу на звіт аварійного комісара ОСОБА_3, який складено внаслідок огляду ним місця події від 11 грудня 2013 року, у якому вказано, що пошкодження утворились внаслідок наїзду на припаркований транспортний засіб. Отже, звіт аварійного комісара суд не визнав належним доказом.
Крім того, не відповідає дійсності та не доведено відповідачем, що страхувальником подано свідомо неправдиві відомості про факт настання страхового випадку. Вважає, що апеляційним судом помилково скасовано правильне по своїй суті рішення суду першої інстанції.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній цивільній справі.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У справі встановлено, що 12 липня 2013 року між ОСОБА_4 та ПрАТ "СК "Альфа Страхування" укладений договір добровільного страхування ризиків, пов`язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.0118809.305, предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки "VolkswagenPolo 1.6", реєстраційний номер НОМЕР_1 .
11 грудня 2013 року позивачем на адресу ПрАТ "СК "Альфа страхування" направлено повідомлення про настання страхового випадку, відповідно до якого автомобіль марки "Volkswagen Polo1.6", реєстраційний номер НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження на стоянці на вул. Заливна, 13 у м. Суми. 11 грудня 2013 року ПрАТ "СК "Альфа страхування" складено акт огляду пошкодженого транспортного засобу, де визначений перелік пошкоджень, наявних у застрахованого транспортного засобу, який підписано також позивачем.
Листом від 24 січня 2014 року ПрАТ "СК "Альфа Страхування" повідомило позивача про прийняте рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, підставою відмови стало подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет страхування або факт настання страхового випадку (пункт 16.1.3 договору страхування).
ПрАТ "СК "Альфа Страхування" висловило сумніви щодо обставин настання події, викладених позивачем, зазначивши, що пошкодження автомобіля з технічної точки зору не могли утворитися за умов розвитку обставин, які наведені у поясненнях страхувальника, та виникли за інших обставин.