Постанова
Іменем України
13 грудня 2019 року
м. Київ
справа №182/4493/16-ц
провадження №61-6350св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, комунальне підприємство "Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації",
треті особи: ОСОБА_3, Друга Нікопольська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2018 року у складі судді Рунчева О. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року у складі колегії суддів Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, комунального підприємства "Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації" (далі - КП "Нікопольське МБТІ"), треті особи: ОСОБА_3, Друга Нікопольська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, в якому просив: визнати недійсним договір дарування домоволодіння АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідчений 29 листопада 1994 року державним нотаріусом Другої Нікопольської державної нотаріальної контори Лещинською О. І.; сторони повернути у попередній стан; зобов`язати КП "Нікопольське МБТІ" скасувати правовстановлюючі документи на вказаний будинок на ім`я ОСОБА_2 та поновити правовстановлюючі документи на цей будинок на ім`я ОСОБА_4 ; зобов`язати ОСОБА_2 повернути позивачу - ОСОБА_1 спірний будинок, визнавши за ним право власності на Ѕ частину вказаного майна.
Позов мотивовано тим, що позивач є спадкоємцем померлих батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Згідно нотаріально посвідченого договору дарування від 29 листопада 1994 року, ОСОБА_4 подарував ОСОБА_2 усе домоволодіння АДРЕСА_1 .
Вказаний договір дарування є недійсним, оскільки в момент його вчинення не дотримано вимоги актів цивільного законодавства, волевиявлення учасника договору ОСОБА_4 не було вільним та не відповідало його внутрішній волі.
У договорі не зазначено, що відбулася передача житла, як такого, відсутні дані, що саме дарувальник передав обдарованій символи від вказаного будинку та документи, що передача будинку відбулася при укладанні договору, а не раніше, факт символічної передачі житла не відображений в тексті договору.
При посвідченні вказаного договору дарування нотаріусом не встановлено, чи дійсно сторони розуміли під певною дією (передачу документів та ключів) передачу будинку, а також не виявив з тексту договору, чи вважаються такі дії достатніми для передачі житла.
В договорі не вказано про те, що сторонам роз`яснено значення та умови договору саме дарування, його правові наслідки, те, що сторони підтверджують дійсність намірів при його укладанні. Не зазначено, що право власності на майно, за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення.
ОСОБА_4 був людиною похилого віку при укладанні вказаного договору, був учасником війни, мав чисельні хронічні хвороби, за своїм віком та станом здоров`я потребував стороннього догляду, який надавав йому позивач. ОСОБА_4 не мав наміру передати безоплатно у чиюсь власність належну йому частину будинку. Після укладення договору продовжував проживати у будинку.
Посилаючись на положення частини першої статті 229 ЦК України, позивач вважає, що його батько ОСОБА_4, при укладенні договору дарування, проявив необачність, помилився щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, у зв`язку з чим є підстави для визнання такого правочину недійсним.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позов в частині визнання недійсним договору дарування, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 задоволенню не підлягає в зв`язку з його безпідставністю, оскільки позивачем не доведено обставин, які є передбаченою законом підставою вважати, що цей договір укладений внаслідок помилки ОСОБА_4, неправильного сприйняття ним фактичних обставин правочину, що вплинуло на його волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення.
Оскільки позивачу відмовлено в позові в частині визнання договору дарування від 19 листопада 1994 року недійсним, то не підлягають задоволенню інші вимоги позивача, оскільки вони є похідними від цієї вимоги.
Стягуючи з позивача на користь відповідача 12 000 грн правничої допомоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 підтверджено в повному обсязі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі. Позивачем не заявлялось клопотання про зменшення вказаних витрат та не надано будь-яких доказів неспівмірності понесених відповідачем ОСОБА_2 витрат на оплату правничої допомоги адвокату і наданими послугами.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано в частині вирішення питання про розподіл судових витрат з ухваленням у цій частині нового рішення, яким вирішено компенсувати за рахунок держави судові витрати ОСОБА_2, понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивовано тим, що договір дарування від 19 листопада 1994 року укладено у письмовій формі та посвідчено державним нотаріусом. За змістом посвідчувального напису договір підписаний в присутності нотаріуса, який встановив особи, перевірив їх дієздатність, що свідчить про те, що волевиявлення ОСОБА_4, як дарувальника, було вільним та відповідало його внутрішній волі. Договір дарування було виконано шляхом реєстрації ОСОБА_2 права власності на будинок, що спростовує доводи позивача про те, що цей договір не виконувався та дарунок не передавався обдарованій.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції правильно виходив з їх недоведеності та необґрунтованості. Правові підстави для визнання договору недійсним позивачем не доведено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, зокрема щодо відшкодування понесених відповідачем витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції врахував, що позивач є особою, яка за законом звільнена від оплати таких витрат, у зв`язку з чим вирішив компенсувати ці витрати за рахунок держави.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не дослідили належним чином усіх доказів, які мають значення для справи. Суди були зобов`язані витребувати оригінали оспорюваного договору та акту обстеження будинку, однак таких процесуальних дій не вчинено, а без витребування цих доказів розгляд справи був неможливий, оскільки необхідно встановлювати достовірність цих документів.
Суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання позивача про проведення почеркознавчої експертизи щодо акту обстеження будинку та достовірності підпису ОСОБА_4 у ньому. Судами не враховано, що саме цей акт став підставою виникнення у ОСОБА_4 права власності на домоволодіння АДРЕСА_2 і визнання його недійсним доводить факт порушення вимог законодавства при укладенні договору дарування.
Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій безпідставно та необгрунтовано відмовляли у задоволенні заявлених позивачем клопотань та відводів.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, ОСОБА_2, заперечує проти доводів позивача та просить залишити ухвалені у справі рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Фактичні обставини, встановлені судами
19 листопада 1994 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір дарування, відповідно до якого, ОСОБА_4 подарував, а ОСОБА_2 прийняла у дар жилий будинок, жилою площею 26,7 кв.м, сарай Б, дощату вбиральню Г, спорудження, розташовані на земельній ділянці 600 кв.м, що знаходиться у АДРЕСА_1 .
Договір посвідчено державним нотаріусом Другої Нікопольської державної нотаріальної контори Лещинською О. І.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2011 року, додатковим рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2011 року, залишеними без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2011 року, визнано договір дарування домоволодіння по АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 29 листопада 1994 року, частково недійсним.