Постанова
Іменем України
03 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 573/809/16-ц
провадження № 61-24614св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - державний виконавець Білопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Піскун Володимир Миколайович,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Білопільського районного суду Сумської області від 19 січня 2017 року у складі судді Свиргуненко Ю. М. та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 15 березня 2017 року у складі колегії суддів: Собини О. І., Криворотенка В. І., Хвостика С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
11 січня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на рішення та дії державного виконавця. Мотивуючи свої вимоги тим, що 14 грудня 2016 року державним виконавцем Білопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Піскуном В. М. (далі - Державний виконавець) винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 53118257 з примусового виконання рішення суду за виконавчим листом від 06 липня 2016 року №573/809/16-ц, виданого Білопільським районним судом Сумської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору у розмірі 606,32 грн.
Вважав, що при відкритті виконавчого провадження державний виконавець діяв усупереч вимогам статей 4, 11, 12 та пункту 5 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІ "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VІІ), оскільки виконавчий лист, в якому стягувачем є держава або державний орган має бути пред`явлений до виконання впродовж трьох місяців, однак виконавчий лист № 573/809/16-ц поданий до примусового виконання через 5 місяців і 7 днів, тобто з пропуском строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. Також вважав незаконним накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на його банківському рахунку, відкритому в Публічному акціонерному товаристві Комерційному банку "Приват Банк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") для зарахування пенсії з огляду на те, що стаття 70 Закону № 1404-VІІ передбачає можливість відрахування з пенсії за таким видом стягнення не більше 20 відсотків. Крім того зазначав, що Державним виконавцем накладено арешт на всі належні йому суми, у зв`язку з чим він позбавлений можливості отримати пенсію, яка є єдиним засобом для існування.
Просив суд зупинити стягнення на підставі виконавчого листа № 573/809/16-ц, визнати незаконною та скасувати постанову Державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 53118257 з примусового виконання вказаного виконавчого документа, зобов`язати державного виконавця повернути стягувачу виконавчий лист без виконання, а у випадку відмови у задоволенні вказаних вимог, зобов`язати змінити постанову про накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на його банківському рахунку, наклавши арешт на 20 відсотків пенсійних коштів, які надходять на нього.
Ухвалою Білопільського районного суду Сумської області від 19 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 15 березня 2017 року, скаргу ОСОБА_1 на рішення та дії Державного виконавця залишено без задоволення.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано тим, що дії державного виконавця вчинені в межах його повноважень та відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження".
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди не звернули уваги на незаконність дій та рішень, що Державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа від 06 липня 2016 року, який пред`явлено до виконання 13 грудня 2016 року, тобто із пропуском строку. Апеляційний суд також помилково виходив з того, що заява про відкриття виконавчого провадження подана 30 вересня 2016 року, тоді як вона фактично надійшла до відділу державної виконавчої служби 13 грудня 2016 року. Суд апеляційної інстанції безпідставно залишив його апеляційну скаргу без руху у зв`язку з несплатою судового збору, оскільки Законом України "Про судовий збір" не передбачено необхідності сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанцій, постановлену за результатами розгляду скарги на дії Державного виконавця. Тому сплачений ним судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає поверненню.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній цивільній справі.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
07 червня 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 383 ЦПК України у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України 2004 року) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.