Постанова
Іменем України
09 грудня 2019 року
місто Київ
справа № 344/17508/15-ц
провадження № 61-8322св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 травня 2016 року у складі судді Пастернак І. А. та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Малєєва А. Ю., Васильковського В. М., Ясеновенко Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (далі - ДП "ЦДЗК"), із урахуванням уточнених вимог просила стягнути з відповідача 31 128, 30 грн заборгованості із заробітної плати та суму компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати.
Позивач обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що з 02 квітня 2012 року ОСОБА_1 працювала у Івано-Франківській регіональній філії ДП "ЦДЗК"
(далі - Філія) на посаді інженера другої категорії сектору обробки земельно-кадастрової інформації відділу ведення Державного земельного кадастру. У період з 16 квітня 2013 року до 01 жовтня 2014 року переводилась на інші посади підприємства. Наказом від 01 жовтня 2014 року № 43-к з посади інженера другої категорії сектору обробки земельно-кадастрової інформації відділу ведення Державного земельного кадастру переведена на посаду начальника сектору кадрів та підвищення кваліфікації. Згідно з наказом Філії від 31 грудня 2015 року № 56-к філії звільнена з 31 грудня 2015 року із займаної посади за власним бажанням, згідно з частиною третьою статті 38 КЗпП України у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю. Відповідачем нараховано, але своєчасно не сплачено заробітну плату, у зв`язку із чим позивач звернулася до суду із зазначеним позовом.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач поданий позов не визнав, вважав його необґрунтованим.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 травня 2016 року позов задоволено частково; стягнуто з ДП "ЦДЗК" заборгованість із заробітної плати у розмірі 16 722, 86 грн за період з жовтня до грудня 2015 року та суму компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 2 708, 56 грн, разом - 19 431, 42 грн.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що відповідач допускав затримку у виплаті заробітної плати, компенсацію у зв`язку з порушенням термінів її виплати в місяці погашення заборгованості не нараховував, у день звільнення з роботи повного розрахунку з позивачем не провів, а розрахунок суми заборгованості із заробітної плати та суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, наданий позивачем, відповідачем не спростовано.
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 вересня 2016 року апеляційна скарга ДП "ЦДЗК" відхилена, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 травня 2016 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду обґрунтовувалося тим, що у день звільнення відповідачем позивачу не виплачено належні до сплати суми, що підтверджується, зокрема, довідкою Івано-Франківської регіональної філії підприємства від 31 грудня 2015 року про заборгованість із заробітної плати. При цьому апеляційний суд зазначив, що повноваження ОСОБА_2 на видачу такої довідки підтверджується довіреністю від 31 грудня 2015 року № 1083, якою він, як голова комісії із закриття Івано-Франківської регіональної філії підприємства, уповноважений від імені підприємства та в межах, визначених положенням про філію, у тому числі, відсторонювати та звільняти з роботи працівників філії, окрім тих, стосовно яких необхідне погодження керівника підприємства, в межах затвердженого підприємством штатного розпису, нараховувати та виплачувати заробітну плату працівникам, а також вирішувати самостійно інші кадрові питання.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листопаді 2017 року із застосуванням засобів поштового зв`язку, ДП "ЦДЗК" просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заявник зазначає, що згідно з наказом ДП "ЦДЗК" від 18 листопада 2015 року № 309-к ОСОБА_2 з 19 листопада 2015 року звільнено з посади директора Івано-Франківської філії підприємства. Позивачем надана до суду довідка про суму заборгованості із заробітної плати станом на 31 грудня 2015 року, підписану директором Івано-Франківської регіональної філії ОСОБА_2 та заступником головного бухгалтера філії. Тому, на переконання заявника, станом на час видачі цієї довідки та внесення до трудової книжки запису про звільнення позивача з роботи (31 грудня 2015 року) ОСОБА_2 не мав повноважень на видачу будь-яких документів від імені підприємства та проведення звільнення працівників філії. Заявник зазначав, що судом не наведено розрахунку суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати. Також заявник посилався на порушення судом норм процесуального права при вирішенні питання про відкриття провадження у справі, а саме несплату позивачем суми судового збору за вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 11 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Матеріали касаційного провадження передано до Верховного Суду у лютому 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій