ПОСТАНОВА
Іменем України
16 грудня 2019 року
Київ
справа №826/823/17
адміністративне провадження №К/9901/11806/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Чиркіна С.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 826/823/17
за позовом ОСОБА_1
до державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру у Фастівському районі Київської області Ярмолюк Альони Анатоліївни, Управління Держгеокадастру у Фастівському районі Київської області, відділу у Фастівському районі Головного управління Держгеокадастру у Фастівському районі Київської області,
третя особа ОСОБА_2
про визнання протиправним та скасування рішення,
за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Київській області
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2018 року (у складі судді Кузьменка В.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року (у складі колегії суддів Пилипенко О.Є., Беспалова О.О., Степанюка А.Г.),
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру у Фастівському районі Київської області Ярмолюк Альони Анатоліївни (далі також - відповідач 1, реєстратор), Управління Держгеокадастру у Фастівському районі Київської області (далі також - відповідач 2, Управління), відділу у Фастівському районі Головного управління Держгеокадастру у Фастівському районі Київської області (далі також - відповідач 3, відділ Держгеокадастру) за участю третьої особи ОСОБА_2 (далі також - третя особа, ОСОБА_2 ), у якому просив:
- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 3224986900:01:002:0030, шляхом внесення запису в Поземельну книгу із скасуванням кадастрового номера цієї земельної ділянки;
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 1 від 15 серпня 2016 року № РВ-3200362632016 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру щодо здійснення державної реєстрації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 б /н .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення реєстратора є протиправним, оскільки згідно судового рішення у цивільній справі № 2/1027/322/2012, визнано недійсними розпорядження в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на землю та сам державний акт на право власності на земельну ділянку, яка перетиналася із його земельною ділянкою.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано Державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру у Фастівському районі Київській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 3224986900:01:002:0030 із скасуванням відповідного запису у Поземельній книзі та кадастрового номеру. Визнано протиправним та скасовано рішення Державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру у Фастівському районі Київській області Ярмолюк Альони Анатоліївни від 15 серпня 2016 року № РВ-3200362632016 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що правовстановлюючі документи на земельну ділянку з кадастровим номером 3224986900:01:002:0030, площа якої співпадає на 12,295% із земельною ділянкою, яка належить на праві власності позивачу, визнано недійсними у судовому порядку. Таким чином, відомості Державного земельного кадастру щодо вказаної земельної ділянки є недостовірними, а тому запис в Поземельній книзі підлягає скасуванню шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2018 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Головне управління Держгеокадастру у Київській області звернулося з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга подана 25 квітня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/823/17, витребувано матеріали справи та запропоновано учасникам справи подати відзив на касаційну скаргу.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,2589 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю від 30 квітня 2002 року №474.
За результатами розгляду заяви позивача про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 02 серпня 2016 року № ЗВ-3207528022016 щодо земельної ділянки площею 0,2589 га по АДРЕСА_1 , Державним кадастровим реєстратором Ярмолюк А.А. прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 15 серпня 2016 року № РВ-3200362632016.
Вказане рішення мотивовано невідповідністю електронного документа встановленим вимогам, а саме: XSD Схема наявні зауваження щодо валідності електронного документа, перетин ділянок з ділянкою 3224986900:01:002:0030, площа співпадає на 12,295%; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.
Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки та не взяли до уваги інформацію, яка знаходиться у загальному доступі, а саме що Головне управління Держгеокадастру у Київській області не є правонаступником Управління Держгеокадастру у Фастівському районі Київської області, та, зокрема, те, що державний кадастровий реєстратор Ярмолюк А.А. у відділі у Фастівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області не працює. Також зазначає, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування з присвоєнням кадастрового номеру відповідним Державним кадастровим реєстратором Проте, зміна власника, користувача земельної ділянки або зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.
17 липня 2019 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач зазначає, що згідно з частиною шостою статті 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр", кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Відтак, рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими.
Від інших учасників справи відзиву на касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, зокрема, суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2018 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково обґрунтованими з огляду на наступне.
Розглядаючи дану справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв`язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.
З такими висновками судів колегія не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України).
У справі, що розглядається, спірні правовідносини виникли у зв`язку із незгодою позивача із рішенням Державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру у Фастівському районі Київської області Ярмолюк Альони Анатоліївни, яке полягає у відмові у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру щодо здійснення державної реєстрації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, у зв`язку з перетином його земельної ділянки з земельною ділянкою ОСОБА_2 .
Разом з тим, з висловлених позивачем у ході розгляду справи доводів вбачається, що основним мотивом звернення до суду стало порушення майнових прав ОСОБА_1, оскільки згідно судового рішення у цивільній справі № 2/1027/322/2012 - визнано недійсними розпорядження в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на землю та сам державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2, яка перетиналася із його земельною ділянкою.
Тобто сьогодні, фактично, існує невирішений майновий спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, пов`язаний із захистом права власності на земельні ділянки.
Відносини, пов`язані з набуттям та припиненням права власності на земельні ділянки, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Земельним кодексом України та Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб`єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.