ПОСТАНОВА
Іменем України
16 грудня 2019 року
Київ
справа №826/9916/14
адміністративне провадження №К/9901/8032/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Стеценка С.Г.,
суддів Рибачука А. І., Тацій Л. В.,
провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики про визнання протиправними та скасування постанов в частині, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2014 (головуючий суддя Мазур А. С., судді: Літвінова А. В., Кротюк О. В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2016 (головуючий суддя Ганечко О. М., судді: Літвіна Н. М., Коротких А. Ю.),
В С Т А Н О В И В:
I. Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2014 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Кабінету Міністрів України, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (далі - КМУ, НКРЕ відповідно, відповідачі), в якому просила: визнати протиправною та скасувати пункт 3 постанови КМУ від 25.03.2014 №81 "Про вдосконалення державної політики регулювання цін на природний газ і тарифів на теплову енергію та забезпечення посилення соціального захисту населення під час оплати житлово-комунальних послуг", та постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 03.04.2014 №420 "Про встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення" і №421 "Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13 липня 2010 року №812" (далі - спірні постанови); зобов`язати НКРЕ, затвердити роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення, на рівнях, які були визначені постановою НКРЕ №812 від 13.07.2010 "Про затвердження Роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення, Міжнародного дитячого центру "Артек" і Українського дитячого центру "Молода гвардія".
2. В обґрунтуванні вимог позовної заяви наводились аргументи про те, що оскаржувані постанови, на думку ОСОБА_1, є протиправними, оскільки не мають належного обґрунтування, прийняті всупереч діючим нормативно-правовим актам та з порушенням порядку підготовки проекту актів Уряду України, звужують існуючі права громадян, які є споживачами природного газу, що використовується для потреб населення. Також позивач зазначала, що до повноважень КМУ не входить надання органам державної влади вказівок (рекомендацій) щодо встановлення цін, у тому числі на природний газ для потреб населення. Крім того, спірна постанова КМУ №81 призвела до зменшення кількості людей, які будуть реально сплачувати за спожитий природний газ, постанова прийнята без дотримання необхідного балансу з несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів споживачів природного газу, без дотримання принципу верховенства права. На переконання позивача, підвищення ціни на газ для громадян України призведе до суттєвого погіршення життєвого рівня громадян України та порушення їхніх прав. Крім того, позивач наголошувала, що відповідачем не було проведено громадських обговорень та консультацій з громадськістю при розробці проекту оскаржуваної постанови №81, а повноваження щодо встановлення цін на природний газ для населення наділено НКРЕ, як незалежний орган, на прийняття рішень якого не повинні впливати інші органи державної влади, в тому числі КМУ, який, постановою №81, ігноруючи вимоги законодавства щодо Механізму формування та розрахунку роздрібних цін на природний газ для населення, безпідставно та за відсутності належних обґрунтувань та розрахунків фактично надав обов`язкові до виконання рекомендації НКРЕ встановлювати роздрібні ціни на природний газ у певному розмірі, що значно погіршує існуючі права громадян, які є споживачами природного газу. Оскільки постанова КМУ №81 була винесена без відповідних законних підстав, за відсутності належного обґрунтування в порушення порядку, встановленого Регламентом, вважає її, а також постанови НКРЕ №420, та №421, які прийняті на виконання постанови №81, - протиправними.
II. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2016 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , відмовлено у задоволенні позову.
4. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що постанова КМУ №81 винесена відповідачем у відповідності з вимогами законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, і прав позивача не порушує, а тому й підстави для визнання оскаржуваних постанов №420 та №421 відсутні, оскільки такі прийняті на виконання обов`язкового акту Уряду України, який, як встановлено судовим розгляду, є законним.
III. Короткий зміст вимог касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, а також узагальнений виклад позиції інших учасників справи
5. Не погодившись із наведеними вище судовими рішеннями ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати і задовольнити позов.
6. В обґрунтуванні касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди, вирішуючи цей спір, не з`ясували усіх обставин справи і не надали їм належної оцінки, зокрема, не встановили правовий статус НКРЕ і обсяг її повноважень, не звернули увагу на приписи пункту 6 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28.12.1992 №731 (далі - Положення №731), яким, на її переконання, передбачено можливість реєстрації лише нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких НКРЕ не належить.
7. У запереченні на касаційну скаргу НКРЕ просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, оскільки вважає, що такі ухвалені відповідно до норм законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, є законними та обґрунтованими й судами попередніх інстанцій надано належну правову оцінку усім аргументам учасників справи і наявним у матеріалах справи доказам, дослідженим під час судового розгляду.
8. Решта учасників справи своїм правом на подання заперечень не скористались.
IV. Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.12.2016 відкрите касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
10. В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
11. За правилами підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
12. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Гриціва М. І., суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.
13. У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Гриціва М. І. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 №13), на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Стеценка С. Г., суддів: Рибачука А. І., Тацій Л. В.
14. Ухвалою Верховного Суду від 09.12.2019 постановлено провести попередній касаційний розгляд цієї справи 11.12.2019.
V. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
15. Як встановлено судами попередніх інстанцій, спірна постановою КМУ була прийнята з метою вдосконалення державної політики регулювання цін на природний газ і тарифів на теплову енергію та забезпечення посилення соціального захисту населення під час оплати житлово-комунальних послуг.
16. Оскарженим пунктом 3 постанови рекомендовано НКРЕ: 1) здійснювати визначення роздрібних цін на природний газ для потреб населення та за погодженням з Міністерством економічного розвитку і торгівлі та Міністерством фінансів граничного (максимального) рівня ціни природного газу для суб`єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих, що використовується для виробництва та надання населенню послуг з опалення та постачання гарячої води, за умови ведення такими суб`єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води виходячи з єдиної середньозваженої закупівельної ціни на природний газ як товар залежно від його походження (газ власного видобутку та імпортований); 2) установити з 01.05.2014 роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення, диференційовані залежно від річного обсягу та видів споживання, з урахуванням таких граничних (максимальних) рівнів цін: за умови, що обсяг споживання природного газу: - не перевищує 2500 куб. метрів на рік, - 1197 гривень за 1 тис. куб. метрів; - не перевищує 6000 куб. метрів на рік, - 1965 гривень за 1 тис. куб. метрів; - перевищує 6000 куб. метрів на рік, - 4011 гривень за 1 тис. куб. метрів; у разі використання природного газу для приготування їжі та/або підігріву води у багатоквартирних будинках - 1299 гривень за 1 тис. куб. метрів; 3) установити протягом 2015 - 2017 років роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення, диференційовані залежно від річного обсягу та видів споживання, на економічно обґрунтованому рівні, які забезпечать повне відшкодування єдиної середньозваженої закупівельної ціни на природний газ як товар, визначеної відповідно до підпункту 1 цього пункту, збільшуючи їх відповідно до таких етапів: з 1 травня 2015 р. - на 40 відсотків; з 1 травня 2016 р. - на 20 відсотків; з 1 травня 2017 р. - на 20 відсотків; 4) збільшити граничний (максимальний) рівень ціни на природний газ, що реалізується суб`єктам господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочним (модульним) котельням, установленим на дахові та прибудованим (виходячи з обсягу природного газу, що використовується для виробництва та надання населенню послуг з опалення та постачання гарячої води, за умови ведення такими суб`єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води (з урахуванням податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для суб`єктів господарювання усіх форм власності, який справляється у розмірі 2 відсотків, тарифів на послуги з транспортування, розподілу і постачання природного газу за регульованим тарифом): з 1 травня 2015 р. - не менше ніж на 40 відсотків; з 1 травня 2016 р. - не менше ніж на 20 відсотків; з 1 травня 2017 р. - не менше ніж на 20 відсотків; 5) у разі перегляду будь-яких складових роздрібних та граничних цін на природний газ (податок на додану вартість, збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для суб`єктів господарювання усіх форм власності, тарифи на послуги з транспортування, розподілу і постачання природного газу за регульованим тарифом, ціна газу як товару) забезпечити коригування встановлених роздрібних та граничних цін на природний газ.
17. Не погодившись із вищезгаданими рішеннями відповідачів, позивач звернулась до суду з даним позовом.
VI. Позиція Верховного Суду
18. Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. У частині першій статті 113, пункті 3 статті 116 Конституції України зазначено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади й забезпечує, окрім іншого, проведення державної цінової політики.