ПОСТАНОВА
Іменем України
16 грудня 2019 року
Київ
справа №810/211/18
адміністративне провадження №К/9901/11548/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Чиркіна С.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 810/211/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держгеокадастру у Київській області,
треті особи ОСОБА_2, Київська обласна філія Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", Громадська організація Садове товариство "Надія"
про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Київській області
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року (у складі колегії суддів Лічевецького І.О., Земляної Г.В., Ісаєнко Ю.А.),
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - відповідач, Держгеокадастр), треті особи ОСОБА_2 (далі також - третя особа 1, ОСОБА_2 ), Київська обласна філія Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (далі також - третя особа 2, філія ДП "Центр ДЗК"), Громадська організація Садове товариство "Надія" (далі також - третя особа 3, ГО Садове товариство "Надія"), у якому просив визнати протиправними дії державного кадастрового реєстратора відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області по внесенню змін до Державного земельного кадастру щодо вірного місця розташування земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:38:064:0003 та зобов`язати відповідача привести дані Державного земельного кадастру у відповідність з фактичним місцезнаходженням земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:38:064:0003 у стан, який існував до 11 липня 2017 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області позивач дізнався що 11 липня 2017 року державним кадастровим реєстратором відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області без відома власника землі, внесені зміни до Державного земельного кадастру щодо вірного місця розташування земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:38:064:0003. Позивач вважає дії відповідача протиправними, такими що вчинені з порушенням Порядку ведення Державного земельного кадастру, оскільки жодних звернень до відділу Держгеокадастру він не писав, а отже відповідач, нібито, виправляючи помилку у застосуванні систем координат, переніс земельну ділянку позивача на інші координати для влаштування заїзду на земельну ділянку іншого землевласника.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року в задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що державним реєстратором до Державного земельного кадастру внесені первісні дані про земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:38:064:0003, які містяться в технічній документації та електронному документі до неї, що були розроблені Державним підприємством Державного земельного кадастру у 2004 році. Дані документи не скасовані, не визнані нечинними, а отже є діючими. Таким чином, реєстратор не може нести відповідальність за зміст технічної документації.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Головне управління Держгеокадастру у Київській області не є тією особою, яка має відповідати за цим адміністративним позовом, оскільки зміни до Державного земельного кадастру стосовно земельної ділянки позивача ним не вносились і цей відповідач не наділений компетенцією щодо внесення таких змін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Головне управління Держгеокадастру у Київській області звернулося з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга подана 23 квітня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 810/211/18, витребувано матеріали справи та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 30 січня 2004 року ОСОБА_1 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку Серії КВ № 004438 на земельну ділянку площею 0,1194 га, розташованої на території Хотянівської сільської ради, садове товариство "Дніпро-11".
25 червня 2014 р. за заявою позивача відомості про земельну ділянку внесено до Державного земельного кадастру.
27 червня 2017 року громадська організація Садове товариство "Надія" звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Київській області із заявою, у якій просила внести зміни до Державного земельного кадастру щодо відповідного розташування земельної ділянки ОСОБА_1 (кадастровий номер 3221810100:38:064:0003).
До заяви були додані: копія зведеного плану ГОСТ "Надія"; копія схеми генерального плану для розширення садового товариства; копія листа № 524 від 17 червня 2005 року; копія листа членів СТ "Надія" від 17 травня 2005 року.
30 червня 2017 року Вишгородським виробничим відділом Київської обласної філії Центру Державного земельного кадастру передано відділу управління Держгеокадастру у Вишгородському районі Київської області в електронному вигляді інформацію каталогу координат земельної ділянки № 3221810100:38:064:0003.
11 липня 2017 року державним кадастровим реєстратором Трохимчуком А.О. внесено зміни Державного земельного кадастру щодо "вірного" місця розташування належної ОСОБА_1 земельної ділянки.
Ці зміни полягають у тому, що було змінено місце розташування (координати) земельної ділянки. Тобто, фактично земельна ділянка перенесена на інше місце без зміни її площі.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому, що позивача у встановленому законом порядку було повідомлено про виправлення помилки щодо земельної ділянки, власником якої він є. Крім того, скаржник зазначає, що наявна в матеріалах справи копія Поземельної книги не доводить те, що вона була відкрита 30 січня 2004 року, як вказує суд апеляційної інстанції, оскільки перший запис в ній зроблений 25 червня 2014 року.
12 липня 2019 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що дії ОСОБА_2 є протиправними та безпосередньо пов`язані з корисливими діями, які полягають у влаштуванні проїзду до земельної ділянки. Крім того, наголошує про помилковість твердження скаржника, що зміна координат земельної ділянки є лише виправленням помилки, оскільки вказані дії вчинені без згоди позивача та без розробки технічної документації, а тому є прямим втручанням у право власності позивача на його земельну ділянку.
12 липня 2019 року від ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначено, що державним реєстратором було вірно внесено зміни до Державного земельного кадастру щодо зміни місцезнаходження земельної ділянки. Також зазначає, що дійсно, відповідно до Публічної кадастрової карти існує прохід між двома земельними ділянкам, згідно погодженого Генерального плану ГО СТ "Надія" масиву "Дніпро" вказані ділянки не накладаються на будь-які інші земельні ділянки.
Від інших учасників справи відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, зокрема, суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково обґрунтованими з огляду на наступне.
Розглядаючи дану справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв`язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.
З такими висновками судів колегія не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України).
У цій справі спірні правовідносини виникли стосовно правомірності дій державного кадастрового реєстратора відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області по внесенню змін до Державного земельного кадастру щодо вірного місця розташування земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:38:064:0003, власником якої є позивач.
Разом з тим, з висловлених позивачем у ході розгляду справи доводів вбачається, що основним мотивом звернення до суду стало порушення його права користування земельною ділянкою, яке полягає у перенесенні його земельної ділянки на інші координати для влаштування заїзду на земельну ділянку іншого землевласника.
Відносини, пов`язані з встановленням меж земельних ділянок регулюються, зокрема, Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України.
За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб`єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.