ПОСТАНОВА
Іменем України
16 грудня 2019 року
Київ
справа №810/1207/16
адміністративне провадження №К/9901/22778/18
№К/9901/22780/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги Київської митниці Державної фіскальної служби та Державної фіскальної служби України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року (головуючий суддя - Басай О.В., судді: Василенко Г.Ю., Волков А.С.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року (головуючий суддя -
Василенко Я.М., судді: Кузьменко В.В., Шурко О.І.) у справі № 810/1207/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України ( далі - ДФС України, відповідач-1), Київської митниці Державної фіскальної служби ( далі - Київська митниця ДФС, відповідач-2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Київська міська митниця Державної фіскальної служби про стягнення заробітної плати,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У квітні 2016 року позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
- стягнути на його користь 758 686,69 грн, а саме: 412 179,52 грн - заборгованість по заробітній платі у зв`язку із незаконним звільненням і затримкою виконання рішення суду щодо поновлення на посаді; 37 024,00 грн - грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки; 309 483,17 грн - компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплат;
- зарахувати час вимушеного прогулу до спеціального трудового стажу та зобов`язати відповідача зробити всі відрахування відповідно до діючого законодавства для зарахування цього стажу при отриманні пенсії в майбутньому;
- привести запис у трудовій книжці до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок.
На обґрунтування уточнених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2011 року у справі №2а-9431/10/1070 адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної митної служби України задоволено, визнано незаконним дії відповідача, скасовано наказ та поновлено позивача на державній службі. Вказане рішення набрало законної сили. Разом з тим, судом при прийняті рішення у справі не вирішено питання щодо виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позивач звертався до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового судового рішення щодо виплати належних при звільненні коштів, однак судом відмовлено у задоволені такої заяви. Крім того, позивач зазначає що виконання судового рішення щодо його поновлення на посаді відбулось із значною затримкою. ОСОБА_1 вважає, що невиплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу, середньої заробітної плати за затримку виконання рішення суду та грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки значним чином обмежують його права та інтереси, а тому звернувся із вказаним адміністративним позовом до суду.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Київський окружний адміністративний суд постановою від 29 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року, позов задовольнив частково.
Стягнув з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 суму заробітку за час вимушеного прогулу та за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі в розмірі 342452,45 грн та грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки в сумі 30815 грн.
У задоволені решти позовних вимог відмовив.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що період часу з дня прийняття Київським окружним адміністративним судом постанови у справі № 2а-9431/10/1070 про поновлення позивача на займаній посаді (02 березня 2011 року) по день прийняття Міністерством доходів і зборів України наказу про поновлення ОСОБА_1 (21 квітня 2015 року) є затримкою виконання рішення про поновлення на роботі, в розумінні статті 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), та включає період вимушеного прогулу позивача, встановленого приписами статті 235 КЗпП України (з 28 жовтня 2010 року по 02 березня 2011 року), у зв`язку із чим ОСОБА_1 має право на відповідні виплати. Суди врахували, що середньоденна заробітна плата позивача складає 308,15 грн, а кількість днів невикористаної щорічної відпустки позивача становить 100 днів, а тому дійшли висновків про стягнення на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки у сумі 30815 грн. Інші позовні вимоги позивача суди означили необґрунтованими.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У касаційних скаргах Київська митниця ДФС та ДФС України, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права, просять скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 у повному обсязі.
На обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог Київська митниця ДФС зазначила, що суди дійшли помилкового розрахунку щодо кількості робочих днів за період вимушеного прогулу та стадію невиконання рішення суду, оскільки не врахували, що звільнення ОСОБА_1 відбулось 29, а не 28 жовтня 2010 року. Вказане призвело до неправильного розрахунку відповідної суми виплат позивачу у зв`язку із незаконним звільненням та затримкою поновлення на роботі. Також, відповідачем заначено, що заробітна плата отримана ОСОБА_1 в інших установах є значно більшою ніж ним особисто зазначено, а тому судами необґрунтовано прийнято до уваги такий його заробіток.
Касаційна скарга представника ДФС України мотивована тим, що орган ДФС не є належним відповідачем в адміністративній справі оскільки нарахування, виплата та інші розрахунки заробітної плати позивача здійснювалися іншим органом -Державною митною службою України.
Рух касаційної скарги
Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалами від 15 травня 2017 року відкрив провадження у справі за касаційними скаргами Київської митниці та ДФС України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2018 року касаційні скарги відповідачів передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад судової колегії: Шарапа В.М.(суддя-доповідач), Бевзенко В.М., Данилевич Н.А.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 21 червня 2019 року № 806/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В.М. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. -суддя-доповідач, Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2011 року у справі №2а-9431/10/1070, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року, визнано незаконними дії Державної митної служби України щодо припинення перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_1, визнано протиправним і скасовано наказ Державної митної служби України від 28 жовтня 2010 року № 2054-к в частині припинення перебування на державній службі в митних органах України, відповідно до пункту 6 частини першої статті 30 Закону України "Про державну службу" ОСОБА_1 ., зобов`язано поновити ОСОБА_1 на державній службі в митних органах України. Постанову в частині поновлення позивача на посаді звернено до негайного виконання.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 жовтня 2014 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року у справі №2а-9431/10/1070 залишено без змін.
Наказом Міністерства доходів і зборів України від 03 квітня 2015 року № 302-о на виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2011 року, поновлено позивача на посаді заступника начальника відділу митного оформлення № 2 митного поста "Бориспіль-аеропорт" Київської митниці Міндоходів.
Поряд з цим, наказом Київської митниці Міндоходів від 22 квітня 2015 року №17-о "Про звільнення ОСОБА_1 ", позивача звільнено з посади заступника начальника відділу митного оформлення № 2 митного поста "Бориспіль-аеропорт" Київської митниці Міндоходів за згодою сторін, відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП України.
ОСОБА_1 звертався із заявою про прийняття додаткового рішення у справі № 2а-9431/10/1070 щодо отримання ним середнього заробітку за час вимушеного прогулу, однак, ухвалою від 09 лютого 2016 року Київський окружний адміністративний суду відмовив у прийнятті такого рішення оскільки така позовна вимога у межах адміністративної справи № 2а-9431/10/1070 не заявлялась.
Позивач вважаючи, що його права є порушеними, звернувся до суду з даним позовом.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною третьою статті 5 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Приписами статті 235 КЗпП України, (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обумовлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Таким чином, згідно статтею 236 КЗпП України проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Розрахунок середньомісячного заробітку розраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Так, відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку № 100, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
При цьому, при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються: а) виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов`язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов`язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками); б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо); в) компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових та інші (пункт 4 Порядку № 100).