ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 917/40/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Малашенкової Т.М. і Селіваненка В.П.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення господарського суду Полтавської області від 04.04.2019 (головуючий суддя Кльопов І.Г.)
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2019 (головуючий Стойка О.В., судді: Барбашова С.В. і Пушай В.І.)
у справі № 917/40/19
за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія)
до комунального підприємства "Теплоенерго" (далі - Підприємства)
про стягнення 863 732,40 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Компанія звернулася до господарського суду Полтавської області з позовом до Підприємства про стягнення 231 043,74 грн. пені, 59 706,83грн. 3% річних та 572 981,83 грн. інфляційних втрат за договором купівлі-продажу природного газу від 31.01.2014 № 2158/14-КП-24 (далі - Договір).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Підприємством було порушено умови Договору, а саме несвоєчасно та не в повному обсязі здійснено оплату за поставлений Компанією природний газ.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 04.04.2019 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Підприємства на користь Компанії пеню у розмірі 115 521,87 грн., 59 706,83 грн. 3% річних та 572 981,83 грн. інфляційних втрат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги у даній справі є обґрунтованими. Водночас, враховуючи клопотання Підприємства про зменшення розміру пені, суд на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частини першої статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зменшив розмір пені на 50%.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2019 рішення господарського суду Полтавської області від 04.04.2019 змінено, а саме викладено абзаци другий, третій резолютивної частини рішення у такій редакції:
"Стягнути з Комунального підприємства "Теплоенерго" (39600, Полтавська область, Пирятинський район, м. Кременчук, вул. Софіївська, 68, код ЄДРПОУ 31700972) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 88 290,56 грн. - пені, 49 196,79 грн. - 3% річних, 471 129,14 грн.- інфляційних нарахувань та 10 453,61 грн. судового збору.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити."
Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що, перевіривши наданий Компанією розрахунок штрафних санкцій, суд апеляційної інстанції встановив помилки при його здійсненні, тому, здійснивши перерахунок, дійшов висновку, що стягненню підлягають пеня у розмірі 176 581,11 грн., 3% річних у розмірі 49 196,79грн., інфляційні втрати у розмірі 471 129,14 грн. При цьому апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо зменшення розміру пені на 50%.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог, Компанія звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог та у скасованій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги у цій частині задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди, приймаючи рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, порушили приписи статей 549-552, 599, 625 ЦК України, Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон України № 1730) та статті 233 ГК України.
Від Підприємства відзив на касаційну скаргу не надходив.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 31.01.2014 Компанією (продавець) та Підприємством (покупець) укладено Договір, за умовами якого Компанія зобов`язалась передати у власність Підприємству у 2014 році природний газ, а Підприємство - прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.
На виконання умов Договору Компанією було передано у власність Підприємства природний газ на загальну суму 1 456 800,44 грн., на підтвердження чого надано копії актів приймання-передачі.
На порушення умов укладеного Договору Підприємство оплату за переданий газ здійснювало несвоєчасно та не у повному обсязі.
Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення 231 043,74 грн. пені, 59 706,83грн. 3% річних та 572 981,83 грн. інфляційних втрат за Договором.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги у даній справі є обґрунтованими. Водночас, враховуючи клопотання Підприємства про зменшення розміру пені; причини неналежного виконання умов укладеного сторонами Договору в частині своєчасної оплати за поставлений природний газ; ступінь загального виконання зобов`язання та необхідність стимулювання неухильного виконання зобов`язань, суд на підставі частини третьої статті 551 ЦК України та частини першої статті 233 ГК України зменшив розмір пені на 50% до 115 521,87 грн.
Однак суд апеляційної інстанції частково не погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що 30.11.2016 набрав чинності Закон України № 1730, яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до статті 1 Закону України № 1730 заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Згідно із статтею 2 Закону України № 1730 дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Частиною першою статті 3 Закону України № 1730 передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.