ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/17687/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. (головуючий), судді - Стратієнко Л.В., Ткач І.В.,
за участю секретаря судового засідання Півень А.Л.,
представників учасників справи:
позивача - Муравлянік О.С.,
відповідача - Березінський О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійські ігри"
на постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Зубець Л.П., судді - Пашкіна С.А., Мартюк А.І.)
від 28.08.2019
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійські ігри"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 1 079 321, 98 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
1.1. У грудні 2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Таврійські ігри" (надалі - ТОВ "Таврійські ігри", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - АТ "Українська залізниця", відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 909 999,64 грн, інфляційних витрат в сумі 132 523,45 грн та 3% річних в розмірі 36 798,89 грн.
1.2. Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов`язання щодо оплати наданих послуг ресторанного обслуговування на суму 269999,89 грн, послуг з організації зустрічей та конференцій у готелях на суму 69999,98 грн, послуг з показу відеопродукції (презентації корпоративного матеріалу ПАТ "Укрзалізниця" на суму 269999,89 грн, послуги звукооператора (з орендною устаткування) на суму 299999,88 грн, всього на суму 909 999,64 грн.
1.2.1. Позивач стверджує, що 10-11 квітня 2017 року він за завданням відповідача надав останньому послуги з маркетингових заходів з прийому керівництвом ПАТ "Українська залізниця" офіційних делегацій залізниць Грузії, Азербайджану та Казахстану для обговорення питань та узгодження дій щодо входження ПАТ "Українська залізниця" до Транскаспійського міжнародного транспортного маршруту вартістю 909 999,64 грн.
1.2.2. Факт надання послуг підтверджує актом № ТG-0000020 від 21.08.2017, який від імені позивача підписаний директором Павленко М.М., а від відповідача - членами правління ОСОБА_1 та ОСОБА_2; листом № Ц-1/4-27/668-15 від 26.03.2019, листом- відповіддю на адвокатський запит № Ц-1/4-27/668-19 від 01.04.2019, а також договорами про надання послуг № 07/04-17, б/н від 07.04.2017, укладеними позивачем з ФОП Солодким Максимом Володимировичем, ФОП Безязичною Оксаною Степанівною, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 11.04.2017, від 13.04.2017, актом надання послуг від 11.04.2017.
1.3. Відповідач заперечував проти задоволення позову з тих підстав:
1) акт № ТG-0000020 від 21.08.2017 підписаний неуповноваженими особами та не скріплений печаткою відповідача;
2) складання акту без укладення договору про надання послуг та не оприлюднення його на веб-порталі Антимонопольного комітету України суперечить абз. 4-5 частини 1 статті 2 Закону України "Про публічні закупівлі", відповідно до якої під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених цим Законом, та можуть використовувати електронну систему закупівель з метою відбору постачальника товару (товарів), надавача послуги (послуг) та виконавця робіт для укладення договору. У разі здійснення закупівель товарів, робіт і послуг без використання електронної системи закупівель, за умови, що вартість предмета закупівлі дорівнює або перевищує 50 тисяч гривень та є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники обов`язково оприлюднюють звіт про укладені договори в системі електронних закупівель відповідно до статті 10 цього Закону;
3) сторони не укладали договір про надання послуг відповідно до Положення про договірну роботу в Державній адміністрації залізничного транспорту України на залізницях та підприємствах залізничного транспорту, введеного в дію наказом Державної адміністрації залізничного транспорту № 506-Ц/од від 08.08.2014; та в належній формі не погодили всі істотні умови договору відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, статті 180 Господарського кодексу України.
1.4. У запереченнях на відзив позивач вказав, що особи, які підписали акт надання послуг - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є підписантами з 24.06.2016 та 02.08.2016 відповідно, про що зазначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Підписаний ними акт є документом, який фіксує закінчення надання послуг (робіт) позивачем та прийняття їх відповідачем без зауважень. Доказів того, що відповідні послуги надавались іншою особою, а не позивачем відповідач не надав.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2019 позов задоволено частково, стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ТОВ "Таврійські ігри" 909 999,64 грн - основного боргу, 47 173,98 грн - інфляційних втрат, 21 765,19 грн - 3% річних та судовий збір.
2.2. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний оплатити надані йому 10-11 квітня 2017 року позивачем послуги з маркетингових заходів з прийому керівництвом ПАТ "Українська залізниця" офіційних делегацій залізниць Грузії, Азербайджану та Казахстану для обговорення питань та узгодження дій щодо входження ПАТ "Українська залізниця" до Транскаспійського міжнародного транспортного маршруту вартістю 909999,64 грн, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, що нараховані з 11.03.2018, оскільки:
1) зібраними у справі доказами (актом надання послуг № ТG-0000020 від 21.08.2017 та листом № Ц-1/4-27/68-19 від 26.03.2019) підтверджується, що між сторонами у справі відповідно до вимог частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, статті 642 Цивільного кодексу України шляхом підтвердження прийняття до виконання виникли відносини з договору про надання послуг, врегульовані гл. 63 Цивільного кодексу України;
2) факт надання послуг підтверджується документами підписаними позивачем з третіми особами, залученими до виконання договору про надання послуг (актом надання послуг № ТG-0000020 від 21.08.2017, договорами про надання послуг № 07/04-17, б/н від 07.04.2017, укладеними позивачем з ФОП Солодким Максимом Володимировичем, ФОП Безязичною Оксаною Степанівною, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 11, 13 квітня 2017 року, актом надання послуг від 11.04.2017);
3) відповідач згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України зобов`язаний був оплатити позивачу надані послуги у семиденний строк з дня пред`явлення вимоги № 08 від 28.02.2018;
4) заперечення відповідача щодо факту отримання від позивача вищевказаних послуг є безпідставними, оскільки суперечать зібраним у справі доказам, у т.ч. змісту його листа № Ц-1/4-27/68-19. Крім того, суд зауважив, що не заперечуючи факту одержання послуг прийому керівництвом ПАТ "Українська залізниця" офіційних делегацій залізниць Грузії, Азербайджану та Казахстану для обговорення питань та узгодження дії щодо входження ПАТ "Українська залізниця" до Транскаспійського міжнародного транспортного маршруту, відповідач не вказав іншої відмінної від позивача особи, яка надала йому такі послуги;
5) заперечення відповідача, які по суті зводяться до того, що такий договір не був укладений за наслідками процедури закупівлі відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі", були відхилені, оскільки докази визнання указаного договору з цих підстав недійсним не надані.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2019 у справі № 910/17687/18 скасовано в частині задоволених позовних вимог та прийнято в цій частині нове рішення, яким у позові ТОВ "Таврійські ігри" відмовлено.
2.4. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у позові, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач не зобов`язаний оплачувати вартість послуг, що визначена в акті надання послуг № ТG-0000020 від 21.08.2017, виходячи з таких підстав:
1) цей акт не є належним, допустимим та достатнім доказом надання позивачем та прийняття відповідачем визначених послуг, оскільки його підписано уповноваженою особою позивача та посвідчено печаткою, а від імені відповідача в графах, відведених для підпису ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наявні виконані підписи, проте печаткою АТ "Українська залізниця" вказаний акт не посвідчено;
2) між позивачем та відповідачем договір про надання послуг у письмовій формі з узгодженням істотних умов - не вчинявся у письмовій формі в розумінні приписів статей 11, 207, 627, 628 Цивільного кодексу України, і належних. допустимих та достатніх доказів вчинення такого правочину в розумінні статей 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України - матеріали справи не містять;
3) доводи ПАТ "Укрзалізинці" щодо встановлення Законом України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, зафіксованих у акті) спеціальних вимог до форми та порядку укладення договорів щодо надання послуг у відповідній сфері є обґрунтованими;
4) листом № Ц-1/4-27/668-19 не є доказом підтвердження прийняття послуг на суму 909999,64 грн, а є лише констатацію відповідачем фактів наявності у нього певних документів;
5) договори про надання послуг № 07/04-17, б/н від 07.04.2017, які укладені позивачем з ФОП Солодким Максимом Володимировичем, ФОП Без`язичною Оксаною Степанівною, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 11.04.2017, від 13.04.2017, акт надання послуг від 11.04.2017 - не є належними, допустимими та достатніми доказами в підтвердження обставин надання позивачем відповідачу послуг на заявлену до стягнення суму, оскільки ці документи свідчать лише про надання позивачу послуг третіми особами, з якими виключно у позивача наявні господарські правовідносини, і не є доказами надання послуг позивачем саме відповідачу;
6) висновки суду першої інстанції про те, що не заперечуючи факту одержання послуг прийому керівництвом ПАТ "Українська залізниця" офіційних делегацій залізниць Грузії, Азербайджану та Казахстану для обговорення питань та узгодження дії щодо входження ПАТ "Українська залізниця" до Транскаспійського міжнародного транспортного маршруту відповідач не вказав іншої відмінної від позивача особи, яка надала йому такі послуги - є помилковими, оскільки вказані доводи жодним чином не підтверджують підстав виникнення між сторонами правовідносин з надання послуг, як не підтверджують і виникнення у відповідача перед позивачем грошового зобов`язання з оплати таких послуг.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та виклад позиції інших учасників справи.
3.1. 08.10.2019 ТОВ "Таврійські ігри" звернулося з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2019 у справі № 910/17687/18, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
3.2. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції:
1) дійшов помилкового висновку, що так наданих послуг не належним та допустимим доказом надання послуг, оскільки бепідставно не брав до уваги, що цей акт було схвалено та підписано без жодних зауважень членами правління відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_1, які згідно відомостей наявних в ЄДР уповноважені на підписання відповідних документів, а відповідно до Статуту АТ "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735, будь - які договори, довіреності, інші правочини та документи, а також банківські та фінансові документи від імені товариства повинні бути підписані щонайменше двома особами: членами правління та/ або іншими уповноваженими на це особами, що було здійснено при підписанні акту надання послуг;
2) не застосував норму частини 3 статті 58 -1 Господарського кодексу України, відповідно до якої наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків, тому дійшов помилкового висновку, що з підстав відсутності печатки відповідача цей акт не є належним, допустимим та достатнім доказом в розумінні вимог процесуального закону надання позивачем та прийняття відповідачем визначених послуг на заявлену до стягнення суму;
3) безпідставно не брав до уваги те, що недотримання окремими посадовими особами відповідача вимог Закону України "Про публічні закупівлі" не може свідчити про відсутність факту надання послуг, тим більше, коли виконавець не зобов`язаний та не має можливості контролювати виконання посадовими особами відповідача цих вимог; а відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 181 Господарського кодексу України засвідчення уповноваженими особами відповідача акт наданих послуг є підтвердженням вчинення сторонами договору з надання посуг із маркентингових робіт (надання послуг) та погодження сторонами ціни і предмету договору.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу АТ "Українська залізниця" заперечувало проти задоволення касаційної скарги та просило її залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
3.4. Відповідач зауважує, що члени правління ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не були уповноважені правлінням відповідача на підписання акту про надання цих послуг; акт не скріплений печаткою відповідача, що свідчить про відсутність його волевиявлення; складання акту про надання послуг без укладання договору та оприлюднення звіту про його укладання на веб-порталі Антимонопольного комітету України суперечить абз. 4-5 частини 1 статті 2 Закону України "Про публічні закупівлі; договір у формі єдиного документу у порядку, визначеному Положенням про договірну роботу в Державній адміністрації залізничного транспорту України на залізницях та підприємствах залізничного транспорту, введеного в дію наказом Державної адміністрації залізничного транспорту № 506-Ц/од від 08.08.2014.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.
4.1. Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
4.2. Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.