П О С Т А Н О В А
Іменем України
20 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 823/465/16
Провадження № 11-668апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айова" (далі - ТОВ "Айова") до Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області (далі - Тальнівське РУЮ), Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області (далі - Тальнівська РДА), державного реєстратора Тальнівської РДА, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Імпульс плюс" (далі - ТОВ "ВП "Імпульс плюс"), про визнання протиправним та скасування рішення
за касаційною скаргою ТОВ "ВП "Імпульс плюс" на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року (суддя Коваленко В. І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року (судді Аліменко В. О., Безименна Н. В., Кучма А. Ю.),
УСТАНОВИЛА:
У травні 2015 року ТОВ "Айова" звернулось до суду з позовом до Тальнівського РУЮ, Тальнівської РДА, державного реєстратора Тальнівської РДА, треті особи: ОСОБА_1, ТОВ "ВП "Імпульс плюс", про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Тальнівського РУЮ від 23 лютого 2016 року № 28395199.
Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 26 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року, позов задовольнив.
У ході розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі обставини.
20 травня 2006 року між позивачем (орендар) та ОСОБА_1 (орендодавець) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,41 га, яка розташована в адміністративних межах Кобриновогребельської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, кадастровий номер -7124083600:01:000:0377 (далі -земельна ділянка). Строк дії договору - 10 років.
Державну реєстрацію договору проведено 5 вересня 2006 року відділом Держкомзему у Тальнівському районі Черкаської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040679300265, що підтверджується відповідною відміткою на останньому аркуші договору.
У квітні 2016 року позивачу стало відомо, що за ТОВ "ВП "Імпульс плюс" Тальнівським РУЮ зареєстровано право оренди земельної ділянки, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 8 квітня 2016 року номер 56941414.
Відповідно до цієї довідки 11 лютого 2016 року відповідач вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис про державну реєстрацію іншого речового права: номер запису про інше речове право - 13389475, дата державної реєстрації - 19 лютого 2016 року, підстава виникнення іншого речового права - договір оренди землі номер 126 від 15 вересня 2015 року; підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28395199 від 23 лютого 2016 року; вид іншого речового права -право оренди земельної ділянки строком на 10 років.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що державний реєстратор Тальнівського РУЮ Озюменко Олександра Вікторівна, на підставі договору оренди землі від 15 вересня 2015 року № 126 прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23 лютого 2016 року, індексний номер 28395199, яким передбачено проведення державної реєстрації за ТОВ "ВП "Імпульс плюс" права оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить ОСОБА_1 .
Визнаючи протиправним і скасовуючи зазначене рішення державного реєстратора, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, вказав на те, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов`язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації. Однак, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за ТОВ "ВП "Імпульс плюс", державний реєстратор Тальнівського РУЮ не врахував уже зареєстроване право оренди на цю ж земельну ділянку за ТОВ "Айова".
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ "ВП "Імпульс плюс" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому в додаткових поясненнях до касаційної скарги зазначає, що спір у цій справі має приватноправовий характер,відтак його вирішення не належить до юрисдикції адміністративних судів.
У запереченні на касаційну скаргу ТОВ "Айова" просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 2 грудня 2016 року відкрив касаційне провадження за скаргою третьої особи, копії касаційної скарги направив учасникам справи.
10 липня 2019 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановив ухвалу, якою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах, установлених статтею 341 КАС, наведені в касаційній скарзі та запереченні на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС (тут і далі - у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).
За правилами пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до частини другої статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.