ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 711/530/18
провадження № 51-1848км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Макаровець А.М.,
суддів Короля В.В., Лагнюка М.М.,
за участю:
секретарясудового засідання Демчука П.О.,
прокурора Данько Д.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017251010004408, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки с. Астхадзор Мартуницького району (Вірменія), жительки АДРЕСА_1, зареєстрованої в АДРЕСА_2, раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 358, ч.3 ст. 358, ч.4 ст. 358 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на вирок Придніпровського районного суду м. Черкас від 4 червня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 10 січня 2019 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Придніпровського районного суду м. Черкас від 4 червня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК та виправдано у зв`язку з недоведеністю наявності в її діях складів вказаних кримінальних правопорушень.
Вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати у провадженні.
Апеляційний суд Черкаської області 10 січня 2019 року вирок щодо ОСОБА_1 залишив без зміни.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувалася в тому, що вона 15 вересня 2015 року, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, перебуваючи в приміщенні Черкаської регіональної філії Державного підприємства "Укрспецзем" (вул. В.Чорновола, 157, м. Черкаси), діючи умисно, цілеспрямовано, маючи на меті створити технічну документацію щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для формування кадастрового номера на земельну ділянку площею 0,1000 га на АДРЕСА_1, для подальшого використання у власних цілях підробила технічне завдання на розробку технічної документації від 15 вересня 2015 року, а також повторно акт прийому-передачі на зберігання межових знаків від 15 вересня 2015 року, а саме виконала підпис від імені ОСОБА_2, і надала ці підроблені офіційні документи працівникові Черкаської регіональної філії Державного підприємства "Укрспецзем".
Такі діяння ОСОБА_1 стороною обвинувачення кваліфіковано:
- за ч. 1 ст. 358 КК - як підроблення офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією і який надає права, з метою використання його підроблювачем;
- за ч. 3 ст. 358 КК - як підроблення офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією і який надає права, з метою використання його підроблювачем, вчинене повторно;
- за ч. 4 ст. 358 КК - як використання завідомо підробленого документа.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення кримінального процесуального закону, проситьскасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх доводів він зазначив, що суд першої інстанції:
- не надав оцінки доказам, наданим стороною обвинувачення, якими встановлено неправомірність дій ОСОБА_1, спрямованих на підроблення офіційних документів;
- побудував вирок на суперечливих та належно не перевірених доводах сторони захисту;
- не дав оцінки показанням обвинуваченої ОСОБА_1, свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, технічній документації і висновку експерта № 1/2231 від 26 вересня 2017 року;
- належно не дослідив нормативно-правових актів, якими встановлено вимоги земельного законодавства щодо правил встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яке здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, механізму її оформлення, умов та порядку формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав;
- не застосував закону, який підлягає застосуванню, зокрема частини 1, 3, 4 ст. 358 КК, у тому числі щодо поняття офіційного документа.
Крім того прокурор свою скаргу мотивував тим, що суд апеляційної інстанції:
- ретельно не перевірив усіх доводів, зазначених в апеляційній скарзі;
- не взяв до уваги судової практики касаційного суду, а саме постанови Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі №307/1820/16-к у провадженні стосовно ОСОБА_4 про підроблення останньою кадастрового плану земельної ділянки, який є офіційним документом і має аналогічний правовий статус як і документи, що підробила ОСОБА_1 ;
- не звернув уваги на показання свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ;
- не проаналізував доказів у їх сукупності з точки зору належності, достовірності, достатності та взаємозв`язку та не мотивував свого рішення про залишення без зміни вироку суду першої інстанції.
Позиції інших учасників судового провадження
Виправдана ОСОБА_1 заперечує щодо задоволення касаційної скарги, про що зазначила в надісланій Суду заяві.
У судовому засіданні прокурор підтримала касаційну скаргу.
Мотиви Суду
Відповідно до приписів ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Він перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість при перегляді судових рішень виходить з фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
У силу ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вимог ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 6 грудня 1988 року у справі "Барбера, Мессегуе і Хабардо проти Іспанії" (Barbera, MessegueandJabardo v. Spain) п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного".
Так, предметом злочинів, передбачених ст. 358 КК, є офіційний документ. Згідно з приміткою до ст. 358 КК під офіційним документом слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, що спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.
Тому при встановленні ознак офіційного документа як предмета злочину слід керуватися такими критеріями: документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами; зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер - підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов`язків.