Постанова
Іменем України
12 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 284/482/16
провадження № 51-4459км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Кишакевича Л.Ю., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Замкового І.А.,
прокурора Дехтярук О.К.,
захисника Бегейовича Р.В.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника
Бегейовича Р.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Народицького районного суду Житомирської області від 20 листопада 2018 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 03 червня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12016060230000052, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Народицького районного суду Житомирської області від 20 листопада
2018 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі:
- за ч. 2 ст. 185 КК України - строком на 1 рік;
- за ч. 3 ст. 185 КК України - строком на 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
На підставі ст. ст. 104, 76 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він будучи неповнолітнім, 14 березня 2016 року приблизно о 19:00 разом із ОСОБА_2, за попередньою змовою, з метою таємного викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, відв`язали від гужової повозки та викрали разом з упряжкою коня, що перебував біля будинку
№ АДРЕСА_2 ійАДРЕСА_3 , який належав ОСОБА_3, чим заподіяли потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 21022, 34 грн.
Крім цього, 27 квітня 2016 року приблизно о 22:20 ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 , за попередньою змовою, повторно, з метою таємного викрадення чужого майна, проникли до незамкненого приміщення хліва, розташованого на території домоволодіння АДРЕСА_4, звідки таємно викрали коня, належного
ОСОБА_4 , чим спричинили останньому матеріальну шкоду на суму 20440, 63 грн.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, стосовно якого судові рішення не оскаржуються.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 03 червня 2019 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ставить питання про скасування вироку районного суду і ухвали суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
В обґрунтування своїх вимог захисник вказує на неповноту судового розгляду місцевим судом, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження. Вважає, що місцевий суд не встановив достатніх доказів для доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 185 КК України.
При цьому захисник вказує на те, суд першої інстанції при ухваленні свого рішення не звернув уваги на суперечності у показаннях допитаних у судовому засіданні свідків на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
Також стверджує, що рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК України і, що у ньому всупереч вимогам ст. 419 КПК України не надано належної оцінки доводам апеляційної скарги засудженого ОСОБА_1 .
Крім того, зазначає, що суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення, не дотримався принципу безпосередності дослідження доказів, зокрема, не дослідив повторно та повно обставини, встановлені місцевим судом.
Позиції інших учасників судового провадження
У запереченні на касаційну скаргу захисника прокурор просить залишити її без задоволення як безпідставну.
У судовому засіданні засуджений, його захисник підтримали подану касаційну скаргу захисника, а прокурор заперечував проти її задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, думку засудженого, його захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга захисника не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно із ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як встановлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.
Зі змісту касаційної скарги захисника Бегейовича Р.В. вбачається, що захисник, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано в статтях 409 та 410 КПК України, просить доказам у справі дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої й апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
Стосовно доводів касаційної скарги захисника про те, що місцевим судом
не встановлено достатніх доказів для доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.