Постанова
Іменем України
12 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 648/2687/17
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/791/356/18
Провадження № 51 - 9816 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів: Марчука О.П., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Замкового І.А.,
прокурорів Чупринської Є.М. та Сулятицького І.С.,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017230080001263 від 24 серпня 2017 року, щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чорнобаївка Білозерського району Херсонської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Дніпровського районного суду м. Херсона від 23 вересня 2014 року за
ст. 286 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 02 грудня 2014 року на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування основного покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю два роки.
за ст. 389 ч. 1 КК України,
за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Мельника Д.Г. на вирок Білозерського районного суду Херсонської області від 18 січня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 07 серпня 2018 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Білозерського районного суду Херсонської області від 18 січня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 389 ч. 1 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" від 22 грудня 2016 року
№ 1810-VIIІ ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання у виді обмеження волі.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він засуджений 23 вересня 2014 року Дніпровським районним судом м. Херсона за
ст. 286 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 02 грудня 2014 року на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування основного покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю два роки, перебуваючи на обліку в Білозерському районному відділі з питань пробації, будучи попередженим про кримінальну відповідальність у разі порушення умов відбування додаткового покарання, діючи умисно, 18 червня 2017 року приблизно о 18 годині 20 хвилин сів за кермо і керував автомобілем марки "ВАЗ 2121" державний номерних знак
НОМЕР_1 . Біля будинку № 48 по вул. Покровській в с. Чорнобаївка Білозерського району Херсонської області ОСОБА_1 був зупинений патрульною поліцією
м. Херсона та на нього складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 126 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень.
Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 07 серпня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 за апеляційною скаргою прокурора в частині призначення покарання змінено, постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим за ст. 389 ч. 1 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" від 22 грудня 2016 року
№ 1810-VIIІ ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання, призначеного за
ст. 389 ч.1 КК України.
Постановлено вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 23 вересня
2014 року щодо ОСОБА_1 виконувати самостійно.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Мельник Д.Г., не заперечуючи фактичних обставин події, встановлених судом, та не ставлячи під сумнів докази, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а кримінальне провадження закрити на підставі ст. 284 ч. 1 п. 1 КПК України. Зазначає, що право керувати транспортним засобом є спеціальним правом, а не правом займатися певною діяльністю, тому вважає, що ОСОБА_1 не вчиняв кримінального правопорушення. Указує на те, що сторона захисту під час розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції заявляла клопотання про закриття кримінального провадження, однак апеляційний суд у порушення вимог ст. 370 КПК України у рішенні не зазначив мотивів на обґрунтування відсутності підстав для закриття кримінального провадження.
Заперечень на касаційну скаргу захисника Мельника Д.Г. від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурори у судовому засіданні заявили клопотання про передачу кримінального провадження щодо ОСОБА_1 на підставі ст. 434-1 частин 3 та 5 КПК України на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважають, що зазначене кримінальне провадження містить виключну правову проблему та необхідно відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 02 грудня 2019 року в справі № 612/712/16-к, вважали касаційну скаргу захисника Мельника Д.Г. необґрунтованою і просили залишити її без задоволення, а судове рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.
Відповідно до принципу юридичної відповідальності "non bis in idem" особа не може бути притягнута до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення.
Цей принцип закріплено в ст. 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Стаття 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує, що нікого не може бути вдруге притягнуто до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави.