ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 199/6524/18
провадження № 51-1748км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Макаровець А.М.,
суддів Короля В.В., Лагнюка М.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П.О.,
прокурора Данько Д.О.,
представника потерпілого Герасимчука С.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040030001761, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя м. Дніпра, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, засудженого ОСОБА_1 та представника потерпілого ОСОБА_2. - адвоката Герасимчука С.С. на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2018 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2019 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст.286 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
У задоволенні позовних вимог потерпілого ОСОБА_2 відмовлено в повному обсязі.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 20 березня 2019 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишив без зміни.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 27 липня 2018 року близько 20:00, керуючи технічно справним автомобілем "Ореl", реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить мешканці Республіки Польща Старості Лімановскі, рухаючись по вул. Передовій у м. Дніпрі в напрямку провулку Клубного, грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, при виникненні небезпеки для руху у вигляді пішохода ОСОБА_2, який перетинав проїзну частину дороги по пішохідному переходу, не вжив заходів до негайного зниження швидкості аж до зупинки транспортного засобу та скоїв наїзд на останнього.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості у вигляді закритого травматичного неповного вивиху голівок правої та лівої плечових кісток, закритого внутрішньо суглобового осколкового перелому лівої променевої кістки у нижній третині зі зміщенням відламків. Порушення ОСОБА_1 вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) перебуває у прямому причинному зв`язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди і заподіянням середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 .
Короткий зміст наведених у касаційних скаргах вимог та узагальнені доводи осіб, яка їх подали
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його особі через суворість, просить змінити судові рішення в частині призначення основного покарання шляхом визначення йому покарання у виді штрафу або звільнення його від відбування покарання з випробуваннямвідповідно до положень ст. 75 КК.
Аргументуючи вимогу, засуджений зазначає, що:
- суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, не дотримався вимог статей 50, 65, 75 КК при призначенні покарання;
- суд застосував до нього найбільш суворий вид основного покарання за санкцією ч. 1 ст. 286 КК у виді обмеження воліз додатковим покаранням - позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, при цьому всупереч вимогам КПК не навів у вироку мотивів, чому його виправлення та попередження вчинення нових злочинів можливе виключно при застосуванні більш суворого виду покарання і додаткового покарання в максимальному розмірі;
- у вироку суд не вказав, чому навіть у разі призначення суворого покарання у виді обмеження волі його виправлення є неможливим без відбування покарання, зі звільненням його від відбування покарання з випробуванням у порядку ст.75 КК;
- призначене судом покарання за своїм видом є явно несправедливим через суворість, оскільки він вчинив злочин невеликої тяжкості з необережності, у стані алкогольного сп`яніння не перебував, відсутні обтяжуючі покарання обставини, раніше він до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем проживання, до апеляційного суду були подані клопотання його сусідів про пом`якшення покарання та трудового колективу про взяття на поруки, він працевлаштований і позитивно характеризується за місцем праці, на стадії розгляду провадження апеляційним судом частково відшкодував потерпілому заподіяну шкоду, що було залишено поза увагою суду;
- суди, врахувавши, що потерпілий і його представник наполягали на призначенні суворого покарання через те, що він не відшкодував заподіяну моральну і матеріальну шкоду, яку потерпілий бажав отримати в повному обсязі в сумі 232 368,82 грн, не звернули увагу на неможливість сплати ним цієї суми через матеріальний стан, а кошти в розмірі 1000 доларів США, які він пропонував потерпілому на досудовому розслідуванні, планував отримати в банку;
- він визнав вину, активно сприяв розкриттю правопорушення, місце ДТП залишив ненадовго (близько 3 хвилин) і лише через психологічний стрес;
- він та страховик вжили відповідних заходів, передбачених договором страхування, про відшкодування моральної і матеріальної шкоди, але потерпілий не звернувся із заявою до страхової компанії про стягнення компенсації матеріальної і моральної шкоди;
- наразі щиро кається у вчиненні правопорушення і вважає, що суд дійшов помилкового висновку про відсутність пом`якшуючих покарання обставин;
- апеляційний суд, порушуючи вимоги ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК),не перевірив належним чином доводів його апеляційної скарги, не надав належної оцінки новим доказам, які він надав у суді апеляційної інстанції;
- в ухвалі апеляційний суд також не зазначив мотивів, з огляду на що суд вважає його виправлення можливим виключно при застосуванні основного покарання у виді обмеження волі та чому більш м`яке покарання у виді штрафу не буде достатнім для досягнення мети покарання, особливо із застосуванням додаткового покарання, і чому суд не вбачає підстав для застосування до нього положень ст.75 КК.
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 в частині вирішення цивільного позову та призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
На обґрунтування своїх доводів прокурор указує на те, що суд:
- залишив поза увагою положення статей 128, 129 КПК, зі змісту яких убачається, що суд вправі відмовити в позові у кримінальному провадженні лише у двох випадках: коли не доведено його підстав і розміру та коли встановлено відсутність події кримінального правопорушення, що не відповідає матеріалам цього кримінального провадження;
- відмовив у задоволенні позовних вимог потерпілого ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у зв`язку з тим, що цивільно-правова відповідальність останнього застрахована АСК "Омега", до якої позов не пред`явлено та її не залучено як третю особу, однак цей висновок є помилковим;
- не взяв до уваги, що висновок, на який він послався у вироку, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року (провадження № 755/18006/15-ц), не спростовує висновку Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду в постанові від 14 лютого 2018 року (провадження № 754/1114/15-ц) про те, що потерпілий на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права на відшкодування шкоди, у тому числі шляхом звернення з позовом безпосередньо до особи, яка завдала шкоду;
- у матеріалах провадження відсутні міжнародний страховий сертифікат "Зелена картка" на автомобіль "Ореl", реєстраційний номер НОМЕР_1, та дані про те, що на момент ДТП цей автомобіль був зареєстрований в органах МВС, що не дає підстави стверджувати, що транспортний засіб був забезпечений відповідно до вимог закону, і викликає сумніви стосовно наявності страхового випадку за полісом № АК/8129384 щодо застрахованої АСК "Омега" цивільно-правової відповідальності ОСОБА_1 .
Апеляційний суд, незважаючи на допущені судом першої інстанції істотні порушення вимог КПК, незаконний вирок у частині вирішення цивільного позову не скасував та безпідставно визнав необґрунтованими вимоги потерпілого ОСОБА_2, обмежившись загальними фразами, чим також порушив статті 412, 419 КПК.
У касаційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_2 - адвокат Герасимчук С.С., посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження,істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість, просить скасувати судові рішення в частині призначення покарання ОСОБА_1 та в частині відмови в задоволенні цивільного позову, призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх доводів представник потерпілого зазначає, що:
- обвинувачений ОСОБА_1 не заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, як указав суд у вироку, а частково визнав позов, погодився компенсувати потерпілому завдану шкоду в розумній мірі та просив урахувати його майнове становище;
- цивільний позов заявлено до винуватця ДТП у межах суми страхового відшкодування;
- досліджені в судовому засіданні докази на підтвердження цивільного позову стосовно суми матеріальних збитків (чеки, рахунки, квитанції), щодо яких потерпілий надав детальні пояснення, а також залучення до участі у розгляді кримінального провадження АСК "Омега" як третю особу на стороні цивільного відповідача (яка в судові засідання не з`являлась) давали суду можливість надати оцінку обґрунтованості позовних вимог, визначити розмір сум, які підлягають відшкодуванню, та здійснити їх розподіл між страховиком і винуватцем ДТП;
- суд мав керуватися правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах Касаційного кримінального суду (№51-2836км18, №51-322км17, №51-2690км18), яку сформульовано значно пізніше висновку Великої палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року (провадження № 755/18006/15-ц), щодо наявності абсолютного, невід`ємного та виключного права потерпілого на обрання на власний розсуд способу здійснення свого права на відшкодування шкоди шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоду, яке не може бути припинено чи обмежено договором, стороною якого потерпілий чи інші особи не були, хоч цей договір і укладено на користь третіх осіб;
- є підстави для призначення обвинуваченому найсуворішого покарання, встановленого санкцією ч. 1 ст. 286 КК, оскільки при призначенні покарання суд взяв до уваги пояснення ОСОБА_1 про те, що він намагався частково відшкодувати понесені потерпілим витрати, від чого останній відмовився, що не відповідає дійсності, оскільки обвинувачений пропонував 1000 доларів США, але не як допомогу, а за те, щоб потерпілий не мав претензій і не порушував кримінальної справи, крім того, досі пробачення не попросив, протягом досудового розслідування та судового розгляду жодних витрат не відшкодував;
- суд не врахував, що наїздвчинено на пішохідному переході, ОСОБА_1 покинув місце ДТП та залишив потерпілого в безпорадному стані, не вжив заходів до надання медичної допомоги, а зупинив транспортний засіб, проїхавши ще 3 кілометри від місця події і лише завдяки наполегливому переслідуванню водія-очевидця події;
- обвинувачений не давав щирих показань, весь час намагався покращити своє становище, вигородити себе, що необхідно розцінити як намагання ввести суд та учасників процесу в оману та уникнути відповідальності;
- потерпілий втратив не тільки здоров`я, а ще й роботу;
- ОСОБА_1 у суді стверджував, що не працює та не має доходів, через що не може відшкодувати шкоди потерпілому, однак до апеляційної скарги додав копію трудової книжки та довідку про заробітну плату, відповідно до яких обвинувачений упродовж усього періоду досудового розслідування та судового провадження працював на постійній роботі та отримував високу заробітну плату, надав квитанцію про надіслання потерпілому 3000 грн лише після отримання ним апеляційної скарги останнього;
- апеляційний суд вказаних обставин не врахував, належної оцінки їм не дав, чим також допустив істотне порушення вимог КПК.
Позиції учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги не надійшло. У судовому засіданні:
- прокурор підтримала касаційну скаргу прокурора в повному обсязі, касаційну скаргу представника потерпілого - частково,проти задоволення скарги засудженого заперечувала;
- представник потерпілого підтримав касаційну скаргу прокурора та представника потерпілого, проти задоволення скарги засудженого заперечував.
Мотиви Суду
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, та правильність кваліфікації його дій у касаційних скаргах не оскаржуються.
Доводи засудженого та представника потерпілого, викладені в касаційних скаргах, про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі ОСОБА_1, на думку Суду, є необґрунтованими.
Відповідно до вимог ст. 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.