ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 761/22911/17
провадження № 51-1372 км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Макаровець А.М.,
суддів Короля В.В., Лагнюка М.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П.О.,
прокурора Данько Д.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017100100004341, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя м. Києва, раніше судимого: 10 жовтня 2016 року вироком Шевченківського районного суду м. Києва - за ч.1 ст.185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді громадських робіт на строк сто годин,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК,
за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 26 квітня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст.389 КК до покарання у виді обмеження волі на строк один рік.
На підставі положень статей 71, 72 КК за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2016 року остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді обмеження волі на строк один рік десять днів.
На підставі положень ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком на один рік та покладено на нього обов`язки, передбачені положеннями ст. 76 КК.
Київський апеляційний суд ухвалою від 19 грудня 2018 року вирок щодо ОСОБА_1 залишив без зміни.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, будучи особою, засудженою до покарання у виді громадських робіт, ухилився від відбування цього покарання за наступних обставин.
Так, 10 жовтня 2016 року вироком Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді громадських робіт на строк сто годин.
13 грудня 2016 року, після набрання вказаним вироком законної сили, працівники Шевченківського районного сектору Київського міського відділу з питань пробації Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (далі - служба пробації) обвинуваченого ОСОБА_1 ознайомили з порядком та умовами відбування громадських робіт, а також попередили про кримінальну відповідальність у разі ухилення від відбування покарання, при цьому видали направлення до Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва, згідно з яким він мав приступити до відбування покарання у виді громадських робіт з 15 грудня 2016 року, однак до вказаної організації для відбування покарання не з`явився.
Пізніше, 10 березня 2017 року, працівники служби пробації, на підставі ст. 40 Кримінального виконавчого кодексу України (далі - КВК України) повторно попередили обвинуваченого ОСОБА_1 про кримінальну відповідальність у разі продовження порушення порядку та умов відбування покарання, однак останній, незважаючи на неодноразові виклики та попередження, до встановленого місця виконання суспільно корисної праці не з`явився без поважних причин.
Короткий зміст вимог, наведених у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка їх подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
На обґрунтування своїх доводів щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність прокурор посилається на те, що суд першої інстанції:
- застосувавши положення, передбачені ст. 75 КК, звільнив обвинуваченого не лише від відбування покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК, але й від відбування попереднього покарання, призначеного за ч. 1 ст. 185 КК, у виді ста годин громадських робіт, які належало виконувати реально;
- звільнивши ОСОБА_1 від відбування покарання за попереднім та новим вироками, після виконання положень статей 71, 72 КК допустив порушення вимог ч. 4 ст. 71 КК, оскільки призначене покарання із наступним застосуванням статей 75, 76 КК не є більшим покаранням ніж покарання, призначене за вироком в цьому провадженні, а також невідбута частина покарання за попереднім вироком;
- не врахував даних про особу ОСОБА_1, який в період незнятої та непогашеної судимості за попереднім вироком умисно ухилився від відбування громадських робіт, будучи засудженим до цього покарання, чим довів, що його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів неможливі без ізоляції його від суспільства;
- належним чином не врахував обставини, яка обтяжує покарання, - рецидиву злочину.
Суд апеляційної інстанції, розглядаючи провадження за апеляційною скаргою прокурора всупереч положенням передбаченим статтями 370, 419 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК), належним чином не спростував доводів прокурора про обставини вчинення обвинуваченим злочину, який умисно ухилився від виконання покарання за попереднім вироком, не надав належної оцінки вказаним вище порушенням, допущеним судом першої інстанції та даним про підвищену суспільну небезпечність особи обвинуваченого, не врахував наявності обставини, яка обтяжує покарання.
Позиції інших учасників судового провадження
На касаційну скаргу заперечень від учасників процесу не надходило.
У судовому засіданні прокурор підтримала вимоги касаційної скарги.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПКсудове рішення має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.