П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 759/11640/17
провадження № 51-1641 км 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді Марчук Н.О.,
суддів: Маринича В.К., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Крота І.М.,
прокурора Піх Ю.Г.,
захисників Петрусєвича В.В., Галича О.М.,
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника потерпілої Михайлова А.Л.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника Петрусєвича В.В. на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року стосовно
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця с. Новоселівка Арцизького району
Одеської області, який мешкає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 187 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2018 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року, ОСОБА_1 засуджено за:
- ч. 2 ст. 121 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років;
- ч. 4 ст. 187 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією належного йому майна;
- на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією належного йому майна;
- на підставі ст. 71 КК України до призначеного за цим вироком покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06 липня 2016 року та ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією належного йому майна.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 187 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією належного йому майна та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на неї обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, судові рішення стосовно яких в касаційному порядку не оскаржуються.
За вироком суду ОСОБА_4, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнано винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.
Так, ОСОБА_4, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за попередньою змовою, реалізуючи спільний злочинний план, ОСОБА_2 04 березня 2017 року приблизно о 15.00, виконуючи відведену їй роль, зустрілася із громадянином Туреччини - ОСОБА_5, якому запропонувала разом відпочити в розважальних закладах м. Києва та вжити алкогольні напої, на що останній погодився.
Цього ж дня приблизно о 19.00 ОСОБА_2 і ОСОБА_5 прибули до будинку АДРЕСА_2 та піднялись до квартири № НОМЕР_2 , куди ОСОБА_2 умисно, з метою відкритого викрадення чужого майна потерпілого завела останнього до вказаної квартири, де вони продовжили вживати алкогольні напої. Далі ОСОБА_2 запропонувала ОСОБА_5 проїхатись на автомобілі марки "VW Bora", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, вважаючи, що за цей час потерпілий сп`яніє внаслідок вживання алкогольних напоїв, що дасть змогу ОСОБА_4 і ОСОБА_1, які чекали сигналу від ОСОБА_2, відкрито заволодіти його майном.
Під`їхавши до будинку, ОСОБА_2 запропонувала ОСОБА_5 піднятись до квартири та зачекати її, на що потерпілий, не підозрюючи про дійсні наміри ОСОБА_2, погодився.
Коли ОСОБА_5 увійшов до квартири, він побачив раніше невідомих йому ОСОБА_4 і ОСОБА_1, які відразу ж спробували відібрати у потерпілого мобільний телефон, проте останній почав чинити опір. ОСОБА_4 і ОСОБА_1, відходячи від раніше розробленого злочинного плану, нанесли ОСОБА_5 численні удари руками в голову та по тулубу, заподіявши останньому тяжких тілесних ушкоджень, від яких потерпілий впав на підлогу. В цей час ОСОБА_4 почав душити останнього, з метою подолання опору, а ОСОБА_1 дістав з кишень штанів потерпілого мобільні телефони "Айфон 5" і "Нокіа", грошові кошти в сумі 5 000 грн і зняв золотий перстень з руки потерпілого, заволодівши майном останнього на загальну суму 19 905 грн.
Досягнувши бажаного результату та усвідомлюючи, що потерпілий перебуває без свідомості, ОСОБА_4 і ОСОБА_1 з метою укриття слідів злочину винесли тіло потерпілого на вулицю. Після чого ОСОБА_4 пішов від вказаного будинку в невідомому напрямку, а ОСОБА_1 помістив ОСОБА_5 до автомобіля таксі "VW Bora", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, повідомив водію, що ОСОБА_5 перебуває в стані сильного алкогольного сп`яніння й наказав водію відвезти їх на вул. Зодчих у м. Києві, де поряд з будинком № 18-б водій за вказівкою ОСОБА_1 зупинився, останній витягнув тіло потерпілого з автомобіля на землю, де останній, не приходячи до свідомості, помер, а ОСОБА_1 разом з водієм таксі поїхав з указаного місця.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Петрусєвич В.В., не погоджуючись із постановленим стосовно ОСОБА_1 рішенням суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту досудового розслідування та судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості, просить його скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги захисник мотивує тим, що стороною обвинувачення безпідставно не притягнуто до відповідальності інших осіб, причетних до скоєння злочинів, що призвело до неправильної кваліфікації дій ОСОБА_1 і призначення останньому надмірно суворого покарання. Вказує на те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправомірно відмовлено в задоволенні клопотання про повторний допит свідка.