Постанова
Іменем України
10 грудня 2019 року
м. Київ
судова справа № 296/4112/18
провадження № 51-1912км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів Ємця О. П., Остапука В. І.,
за участю:
секретаря судового засідання Гапон С. А.,
прокурора Кулаківського К. О.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Трофімова А. В.
(у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12018060020000553 від 05 лютого 2018 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого за вироком Богунського районного суду м. Житомира
від 18 серпня 2017 року за ч. 2 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України до покарання
у виді позбавлення волі на строк 2 роки зі звільненням від його відбування
з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік 6 місяців,
у вчиненні злочину, передбаченогоч. 2 ст. 309 КК України,
за касаційною скаргою захисника Трофімова А. В. на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 16 жовтня 2018 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 16 січня 2019 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 16 жовтня
2018 року, залишеним без зміни ухвалою Житомирського апеляційного суду
від 16 січня 2019 року, ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 1 місяць.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного за попереднім вироком від 18 серпня 2017 року, та остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 3 місяці.
Вирішено питання про стягнення процесуальних витрат, а також про долю речових доказів.
За вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 05 лютого 2018 року в неустановлений слідством час у невстановленому місці на території м. Житомира шляхом знахідки незаконно повторно придбав психотропну речовину, обіг якої обмежено, - амфетамін, яку став незаконно повторно зберігати при собі без мети збуту.
Цього ж дня о 02:30 у ході огляду місця події на вул. Київській, 56 у м. Житомирі у ОСОБА_1 було виявлено та вилучено амфетамін масою 0,27526 г.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження
У касаційній скарзі захисник Трофімов А. В., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник указує на те, що місцевий суд усупереч вимогам положень ч. 3 ст. 349, ч. 1 ст. 358 КПК України, не оголосивши доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1, наявних у матеріалах кримінального провадження, та не з`ясувавши думки ОСОБА_1 щодо обсягу доказів, які необхідно досліджувати, та порядку їх дослідження, перейшов до судових дебатів.
Крім того, на думку захисника, протокол огляду місця події від 05 лютого
2018 року є недопустимим доказом, оскільки, як вважає захисник, було проведено особистий обшук ОСОБА_1, проведення якого можливе лише за наявності процесуального рішення слідчого судді.
На зазначені порушення апеляційний суд не звернув уваги та розглянув апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 за його відсутності та за відсутності його захисника, чим порушив право засудженого на захист.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції
У судовому засіданні суду касаційної інстанції засуджений ОСОБА_1, висловивши свої доводи, просив задовольнити касаційну скаргу захисника; захисник Трофімов А. В. підтримав свою касаційну скаргу та просив її задовольнити; прокурор, висловивши свої доводи щодо касаційної скарги, заначив, що, на його думку, постановлені у кримінальному провадженні судові рішення є законними та обґрунтованими.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При цьому він наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильності правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Тобто касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Доводи захисника в касаційній скарзі про те, що місцевий суд усупереч вимогам положень ч. 3 ст. 349, ч. 1 ст. 358 КПК України, не оголосивши доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 та не з`ясувавши його думки щодо обсягу доказів, які необхідно досліджувати, й порядку їх дослідження, перейшов до судових дебатів, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки такі доводи спростовуються перевіреними матеріалами кримінального провадження.