Постанова
Іменем України
12 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 485/709/18
провадження № 51-4234 км 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Марчук Н.О., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Трояна О.Л.,
захисника в режимі відеоконференції Кутового Б.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Кутового Б.М. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 25 лютого 2019 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 11 червня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018150310000175, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Снігурівського районного суду Миколаївської області від 25 лютого 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 22 березня 2018 року у вечірній час, знаходячись в приміщенні житлового будинку АДРЕСА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, завдав ОСОБА_2 не менше двох ударів головою в обличчя, чим спричинив потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок чого настала смерть останнього.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 11 червня 2019 року апеляційну скаргу захисника Кутового Б.М. в інтересах засудженого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 25 лютого 2019 року - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Кутовий Б.М. ставить питання про скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду, просить призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, вказує про невідповідність висновків суду, викладених у судових рішеннях, фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначає, що допит свідків у судовому засіданні вівся виключно судом, чим порушено вимоги ст. 351 КПК України. Крім того вважає, що судом в основу вироку безпідставно покладено показання свідків, які не були очевидцями події, а їх показання відображено у вироку неповно та з обвинувальним ухилом. Також зазначає про вибірковість суду під час відображення показань свідків, чим порушено положення ст. 94 КПК України. Наголошує, що судом належним чином не обґрунтовано наявність умислу у ОСОБА_1 на спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, оскільки засуджений діяв у стані необхідної оборони, а тому вважає, що дії засудженого слід кваліфікувати саме за ст. 124 КК України. Апеляційний суд вказаних порушень не виправив, внаслідок чого безпідставно його апеляційну скаргу залишив без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни. Вважає, що ухвала апеляційного суду є незаконною, необґрунтованою та не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
У письмових запереченнях на касаційну скаргу захисника Кутового Б.М. прокурор Гречко А.В. вказує про необґрунтованість такої скарги, просить залишити її без задоволення.
У судовому засіданні захисник підтримав свою касаційну скаргу, прокурор заперечував щодо задоволення поданої касаційної скарги, просив судові рішення залишити без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Мотиви суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України.Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Таким чином, доводи касаційної скарги захисника про невідповідність висновків суду, викладених у судових рішеннях, фактичним обставинам кримінального провадження, не можуть бути предметом касаційного розгляду, а тому у касаційному порядку не перевіряються.
У касаційній скарзі захисник вказує про допущені судами порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема порушення вимог статей 94, 370 КПК України.
Так, згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, місцевий суд належним чином вмотивував на підставі сукупності доказів, зібраних, оцінених та перевірених у судовому засіданні відповідно до вимог процесуального законодавства.