Постанова
іменем України
11 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 357/9663/17
провадження № 51-4869 км 19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Стороженка С. О.,
суддів Бородія В. М., Єремейчука С. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Крохмаль В.В.,
прокурора Браїла І.Г.,
захисника Миролюбової О.В.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Миролюбової О.В. на вирок Київського апеляційного суду від 27 червня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному
до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017110030001565, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя
АДРЕСА_1 ), зареєстрованого там само, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 118 КК, та виправдано за відсутністю в його діях складу вказаного кримінального правопорушення.
Відмовлено в задоволенні цивільних позовів потерпілих: ОСОБА_2 на суму
506 102 грн, ОСОБА_3 - 500 000 грн, ОСОБА_4 - 500 000 грн та
ОСОБА_5 - 500 000 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат у кримінальному провадженні.
Київський апеляційний суд 27 червня 2019 року зазначений вирок місцевого суду скасував та постановив новий вирок, яким визнав ОСОБА_1 винуватим
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, а на підставі
ст. 75 КК звільнив від відбування призначеного покарання з випробуванням
з іспитовим строком 2 роки та відповідно до вимог ст. 76 КК поклав обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_5 задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь потерпілих: ОСОБА_2 у рахунок відшкодування майнової шкоди 6102 грн та моральної шкоди 150 000 грн; ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5
у рахунок відшкодування моральної шкоди по 150 000 грн кожній. В іншій частині цивільні позови потерпілих залишено без задоволення.
Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат у кримінальному провадженні.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він вчинив умисне вбивство ОСОБА_6 при перевищенні меж необхідної оборони за таких обставин.
23 березня 2017 року близько 19 години ОСОБА_6, ОСОБА_7 та
ОСОБА_8 , які перебували в стані алкогольного сп`яніння, проїжджали на автомобілі ВАЗ 2109 (д.н.з. НОМЕР_1 ), яким керував ОСОБА_8, повз домоволодіння на АДРЕСА_2 де ОСОБА_6 помітив ОСОБА_1, який у власному гаражі ремонтував свій автомобіль і з яким у нього були неприязні відносини, що склались внаслідок небажання ОСОБА_6 повертати ОСОБА_1 борг.
Маючи намір вирішити на свою користь питання боргових зобов`язань, без повернення суми боргу, ОСОБА_6, заручившись підтримкою ОСОБА_8 та ОСОБА_7, взявши до рук металеву трубу, всі разом підійшли до гаража, де був ОСОБА_1 . Під час спілкування ОСОБА_8 неодноразово вимагав, щоб ОСОБА_1 сів до автомобіля з метою подальшого ймовірного повернення йому боргу, ці вимоги супроводжувались спробами ОСОБА_7 із застосуванням фізичної сили змусити ОСОБА_1 сісти до автомобіля, а також погрозами завдання ударів трубою з боку ОСОБА_6 та завданням декількох ударів по тулубу ОСОБА_1, внаслідок чого йому було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді синця на задній поверхні лівого передпліччя, які належать до категорії легких тілесних ушкоджень.
ОСОБА_1 , діючи в стані необхідної оборони, з метою захисту власного життя
і здоров`я від протиправних дій та суспільно небезпечного посягання, взяв сокиру, що лежала біля входу в гараж, та завдав нею один удар у ліву частину голови ОСОБА_8, спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді перелому нижньої щелепи зліва, рани на голові зліва та синця на обличчі зліва, які є тілесними ушкодженнями середнього ступеня тяжкості, а також завдав одного удару сокирою в зовнішню поверхню нижньої третини лівого плеча ОСОБА_6, спричинивши легке тілесне ушкодження у вигляді поверхневої рани нижньої третини лівого
плеча. ОСОБА_7 у цей час, усвідомлюючи можливість отримання тілесних ушкоджень, залишив місце події.
Після цього, ОСОБА_1, перевищуючи межі необхідної оборони, умисно,
з метою захисту, завдав одного удару сокирою в задню ліву половину поверхні грудної клітки ОСОБА_6 і двох ударів сокирою по голові зліва, спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді рани на лівій половині грудної клітки на задній поверхні, перелому 5 - 9 ребер зліва по лопатковій лінії, рани у виличній ділянці голови зліва та проникаючої рубаної рани в завушній ділянці зліва з ушкодженням кісток черепа, мозкових оболонок, тканини головного мозку, які належать до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, від яких потерпілий помер на місці.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Захисник Миролюбова О.В. у касаційній скарзі просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальне провадження закрити через відсутність у його діях складу кримінального правопорушення, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та порушення кримінального процесуального закону. Вважає, що ОСОБА_1 діяв у стані необхідної оборони, а тому згідно з ч. 5 ст. 36 КК не підлягає кримінальній відповідальності. Обґрунтовує свою позицію тим, що суд апеляційної інстанції дав неправильну оцінку доказам у справі та безпідставно визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК. Крім того, вказує, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам статей 370, 374 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) через незаконність та необґрунтованість і у зв`язку з тим, що суд у вироку не зазначив номера кримінального провадження, не виклав формулювання обвинувачення
ОСОБА_1 за ст. 118 КК, визнаного доведеним, а лише навів фактичні обставини справи, які він вважав встановленими.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Миролюбова О.В. підтримали подану касаційну скаргу.
Прокурор заперечив щодо задоволення поданої касаційної скарги та просив залишити судове рішення стосовно ОСОБА_1 без зміни.
Мотиви Суду
Згідно з положеннями ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Статтею 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому суд наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильності правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено
в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Тому суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Як видно з матеріалів кримінального провадження, суд апеляційної інстанції, безпосередньо дослідивши докази, належно їх оцінивши, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 в умисному вбивстві ОСОБА_6 при перевищенні меж необхідної оборони, вчиненому за обставин, які викладено у вироку. Колегія суддів погоджується з такими висновками судових інстанцій, адже вони ґрунтуються на всебічному, повному й неупередженому дослідженні доказів із точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності.
Тому доводи, наведені в касаційній скарзі захисника, про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 на підставі ч. 5 ст. 36 КК, оскільки він діяв у стані необхідної оборони, є безпідставними.
За нормативним визначенням умисне вбивство (ст. 115 КК) з об`єктивної сторони характеризується діянням у вигляді посягання на життя іншої людини, наслідком
у вигляді смерті людини та причинним зв`язком між вказаними діянням та наслідком, а з суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини і бажає або свідомо припускає її настання.
Такі самі ознаки об`єктивної та суб`єктивної сторони характерні і для умисного вбивства, вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони (ст. 118 КК). Проте, на відміну від умисного вбивства, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 115 КК, обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину, передбаченого
ст. 118 КК, є мотив діяння - захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.
Закріплене в ст. 36 КК право кожної особи на необхідну оборону є важливою гарантією реалізації конституційного положення про те, що кожний має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань (ч. 3 ст. 27 Конституції України).