Постанова
Іменем України
12 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 755/323/17
провадження № 51-1035 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Остапука В.І., Слинька С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Шевченко О.О.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Дробовича В.А.,
перекладача Азарова А.Г.,
потерпілої ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Дробовича Володимира Анатолійовича на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 12 лютого 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100040013059, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Грузії, уродженця м. Тбілісі Республіка Грузія, постійного місця проживання в Україні немає, раніше судимого, 06 червня 2016 року Оболонським районним судом міста Києва за ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 1 рік,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 12 лютого 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 4 ст.187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією майна.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання повністю приєднано невідбуту частину покарання за вироком Оболонського районного суду міста Києва від 06 червня 2016 року та ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна.
На підставі ч.ч.1,5 ст.72 КК України ОСОБА_1 зараховано у строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з16 вересня 2016 року по 20 червня 2017 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_1 залишено тримання під вартою.
Вирішено цивільний позов та питання про речові докази у провадженні.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року вирок місцевого суду змінено, на підставі ч.5 ст.72 КК України ОСОБА_1 зараховано у строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 16 вересня 2016 року по день набрання вироком законної сили включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. В решті вирок залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він, 16 вересня 2016 року близько 22:20 год., перебуваючи поблизу станції метрополітену "Чернігівська" у м. Києві, діючи умисно, з корисливих мотивів, наздогнав раніше незнайому йому ОСОБА_2 та за допомогою молотка наніс потерпілій удари в голову, спричинивши їй тяжкі тілесні ушкодження, потім шляхом ривка з плеча відкрито викрав сумку потерпілої та побіг, намагаючись зникнути з місця вчинення кримінального правопорушення, однак був затриманий пересічними громадянами.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Дробович В.А., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, внаслідок суворості, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В обґрунтування своєї позиції наводить доводи, що стосуються неповноти судового розгляду, оскаржує фактичні обставини справи та не погоджується із оцінкою доказів даною місцевим та апеляційним судами, що, на його думку, призвело до неправильної кваліфікації дій ОСОБА_1 . Вважає, що за встановлених обставин його дії мають бути кваліфіковані за ч.2 ст.125 або ч.1 ст.121 КК України, адже умислу на заволодіння майном потерпілої він не мав.
Зазначає, що місцевий суд залишив поза увагою те, що не було належного перекладу обвинувального акту, потім він не отримав переклад вироку.
Також безпідставно судовий розгляд здійснено у закритому судовому засіданні.
Вказує, що місцевий суд залишив поза увагою те, що висновок експерта №1819/е є неповним та у справі відсутні докази отримання органом досудового розслідування доступу до наданої експерту медичної документації, а протокол огляду місця події містить неточності щодо місця скоєння злочину, тому ці докази є недопустимими.
Крім того, зазначає, що суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотань про проведення комплексної судово-медичної експертизи та виклику експерта для допиту в судове засідання .
Стверджує, що призначене засудженому покарання є надто суворим, адже суд не взяв до уваги його стан здоров`я, наявність на утриманні непрацездатних батьків, а також те, що він визнав цивільний позов, просив вибачення у потерпілої та щиро розкаявся.
В свою чергу, апеляційний суд всупереч ст.404 КПК України на допущені місцевим судом порушення увагу не звернув, належним чином скарги не розглянув, залишаючи апеляційні скарги сторони захисту без задоволення, не зазначив підстав та мотивів, з яких виходив при прийнятті рішення, як того вимагає ст.419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений та захисник у суді касаційної інстанції вимоги касаційної скарги підтримали та просили задовольнити.
Прокурор та потерпіла у судовому засіданні заперечили проти задоволення скарги сторони захисту.
Мотиви суду
Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Частиною 1 ст. 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Що стосується тверджень захисника про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, та неправильної оцінки доказам, то наведене, з огляду на положення як ст.438, так і ст. 433 КПК України, не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.
Слід зазначити, що відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно зі ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, при залишенні апеляційної скарги без задоволення, мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
Як убачається з оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, зазначених вимог закону при перегляді кримінального провадження апеляційний суд не дотримався.
Із матеріалів кримінального провадження слідує, що в апеляційних скаргах сторони захисту йшлось, серед іншого, про відсутність належного перекладу обвинувального акту, а також про відсутність у справі даних про отримання органом досудового розслідування доступу до наданої експерту медичної документації, що ставить під сумнів допустимість як доказу висновок експерта №1819/е, необґрунтовану відмову у задоволенні клопотань про проведення комплексної судово-медичної експертизи та виклику експерта для допиту в судове засідання, про безпідставний судовий розгляд справи у закритому судовому засіданні. Однак, вказані доводи залишились поза увагою суду апеляційної інстанції. Мотивуючи своє рішення про залишення без задоволення апеляційних скарг сторони захисту, апеляційний суд в ухвалі обмежився цитуванням ряду доказів, відображених у вироку, навівши правове обґрунтування з питань правильності кваліфікації інкримінованих обвинуваченому суспільно небезпечних дій. Натомість, апеляційний суд взагалі усунувся від перевірки вище наведених доводів, та не надав їм відповідної оцінки. Таким чином, суд апеляційної інстанції не надав відповідей на усі доводи сторони захисту, викладені в поданих ними апеляційних скаргах, що безумовно є порушенням ст.419 КПК України, тому касаційна скарга захисника в цій частині є прийнятною.