Постанова
Іменем України
12 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 191/3436/17
провадження № 51-4258 км 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Марчук Н.О., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Трояна О.Л.,
засудженого в режимі відеоконференції ОСОБА_1,
захисника в режимі відеоконференції Піддубцева В.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Постаренка Д.В. на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 травня 2019 року та касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2018 року й ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 травня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040390001495, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Дніпропетровська, мешканця АДРЕСА_1,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 31 липня 2017 року близько 17:30, перебуваючи біля двору домоволодіння АДРЕСА_2, на ґрунті раніше виниклих неприязних стосунків, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, невстановленим колючо-ріжучим предметом наніс один удар в шию потерпілого ОСОБА_2 . Виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення свого умислу до кінця, ОСОБА_1 залишив місце злочину, а потерпілий ОСОБА_2 з метою отримання допомоги попрямував до свого місця проживання, що за адресою АДРЕСА_2, де помер через незначний проміжок часу від крововтрати.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 травня 2019 року апеляційну скаргу з доповненнями засудженого ОСОБА_1 та захисника Піддубцева В.І., а також апеляційну скаргу прокурора Нікіфорова Ю.Ю. залишено без задоволення, а вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2018 року - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор Постаренко Д.В. ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість. Обґрунтовуючи свої вимоги зазначає, що місцевий суд, порушуючи вимоги ст. 337 КПК України, під час постановлення вироку вийшов за межі обвинувачення, при цьому сформулював нове обвинувачення про заподіяння ОСОБА_1 невстановленим колючо-ріжучим предметом одного удару в шию ОСОБА_2, тоді як в обвинувальному акті вказано, що такий удар нанесено належним ОСОБА_1 розкладним ножем. Зазначає, що такий ніж було вилучено у ОСОБА_1 під час затримання, крім того про заподіяння удару потерпілому встановленим ножем також вказує і свідок ОСОБА_3 . Крім того вказує, що місцевим судом недостатньо враховано характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_1 злочину, який згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких, не враховано суб`єктивного ставлення ОСОБА_1 до вчиненого злочину та його наслідків, який вину не визнав, не розкаявся, вибачення у потерпілої не попросив. Також не враховано думку потерпілої, яка наголошувала на призначенні засудженому максимально суворого покарання. Зазначає, що вказаних порушень апеляційним судом не усунуто та безпідставно вирок місцевого суду залишено без зміни. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 94, 370, 372, 419 КПК України, а тому підлягає скасуванню.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції. На обґрунтування своїх вимог вказує про порушення апеляційним судом його права на захист, оскільки він заперечував щодо апеляційного розгляду кримінального провадження в режимі відеоконференції, оскільки хотів бути присутнім в залі суду. Крім того, зазначає про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту та однобічність досудового розслідування й судового розгляду. При цьому вважає, що його вина у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, у визначеному законом порядку та поза розумним сумнівом не доведена. Наголошує, що висновки суду містять суттєві суперечності, не узгоджуються між собою, зроблені на припущеннях, а судовий розгляд проведено з явним обвинувальним ухилом. Також оспорює допустимість здобутих під час досудового розслідування та судового розгляду доказів. Вважає, що місцевим судом порушено вимоги ст. 357 КПК України, оскільки у судовому засіданні безпосередньо не оглянуто жодного речового доказу. Крім того зазначає, що викладені у вироку показання потерпілої ОСОБА_4 не відповідають її дійсним поясненням. Вважає, що ухвала апеляційного суду є незаконною, необґрунтованою та не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги прокурора та засудженого не надходило.
У судовому засіданні прокурор Троян О.Л. заперечував щодо задоволення касаційної скарги засудженого, при цьому підтримав касаційну скаргу прокурора Постаренка Д.В., просив ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Засуджений ОСОБА_1 та захисник Піддубцев В.І. підтримали касаційну скаргу засудженого та заперечували щодо задоволення касаційної скарги прокурора Постаренка Д.В.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційних скаргах доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.
Мотиви суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.
Таким чином, доводи касаційної скарги засудженого про невідповідність висновків судів, викладених у судових рішеннях, фактичним обставинам кримінального провадження, про надання неправильної оцінки здобутим доказам та показанням свідків, не можуть бути предметом касаційного розгляду з огляду на вимоги ч. 1 ст. 433 КПК України, а тому у касаційному порядку не перевіряються.
Крім того, у касаційній скарзі засуджений вказує про незаконність вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду, вважає, що такі рішення постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Як убачається з вироку, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за викладених у вироку обставин ґрунтуються на доказах, досліджених та належно оцінених у судовому засіданні.
Суд зробив висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину на підставі показань самого засудженого, потерпілої ОСОБА_4, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 .
Разом з тим, місцевим судом досліджено як доказ винуватості ОСОБА_1 дані, що містяться у витязі з кримінального провадження № 12017040390001495 від 01 серпня 2017 року щодо внесення відомостей про злочин в ЄРДР, рапорті помічника чергового Синельниківського ВП ГУНП у Дніпропетровській області від 31 липня 2017 року про повідомлення на гарячу лінію 102 про злочин, протоколі огляду місця події від 31 липня 2017 року з ілюстраційною фототаблицею, а також постанові від 01 вересня 2017 року про визнання речовими доказами.
Також судом першої інстанції співставлено, проаналізовано і покладено в основу обвинувального вироку дані, що містяться у: лікарському свідоцтві про смерть № 236 від 01 серпня 2017 року; висновку судово-медичної експертизи трупа № 236 від 24 серпня 2018 року; заяві ОСОБА_3 від 02 серпня 2017 року щодо добровільної видачі предмету (спідньої білизни) для експертних досліджень; висновках експерта № 1093 від 14 серпня 2017 року, № 1094 від 16 серпня 2017 року, № 1095 від 16 серпня 2017 року, № 1169 від 21 серпня 2017 року, № 1170 від 29 серпня 2017 року; висновку судово-психіатричної експертизи № 187 від 21 вересня 2018 року.
Таким чином, у вироку суду в повній відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1, які суд дослідив та оцінив із дотриманням положень ст. 94 КПК України. В основу обвинувального вироку покладено виключно ті докази, що не викликають сумнівів у їхній достовірності. Зі змісту вказаного вироку вбачається, що суд у мотивувальній частині вироку виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, із достатньою конкретизацією встановив і зазначив місце, час, спосіб вчинення злочину, його наслідки.
Разом з тим, в ході дослідження матеріалів кримінального провадження колегією суддів не встановлено порушень процесуального законодавства під час збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів, як і не встановлено підстав для визнання таких доказів недопустимими.
А тому доводи касаційної скарги засудженого про порушення судом вимог статей 94, 370 КПК України та неправильну оцінку здобутих доказів, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки таких порушень в ході касаційного розгляду не встановлено.