Постанова
Іменем України
12 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 154/3093/18
провадження № 51-5097 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Остапука В. І.,
суддів Кравченка С. І., Слинька С. С.,
за участю:
секретаря судового засідання Бацури О. О.,
прокурора Матюшевої О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Свередюк Ю.А. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 23 листопада 2018 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 07 серпня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018030060000776, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 12 вересня 2018 року за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 23 листопада 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного даним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 12 вересня 2018 року та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
Вирішено питання речових доказів у провадженні.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 07 серпня 2019 року вирок суду першої інстанції змінено. Зменшено призначене ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі. В решті вирок суду залишено без змін.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку ОСОБА_1 визнаний винуватим та засуджений за те, що він, будучи раніше засудженим за ч. 2 ст. 186 КК України, в період не знятої та не погашеної судимості, 21 жовтня 2018 року, близько 15.55 год, у приміщенні магазину на вул. Ковельській, 27, АДРЕСА_2, повторно таємно викрав належне ТОВ "РУШ" майно на загальну суму 355, 54 грн.
Крім того, в цей же день о 17.16 год, в приміщенні цього ж магазину ОСОБА_1 повторно таємно викрав належне ТОВ "РУШ" майно на загальну суму 483, 82 грн.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Свередюк Ю.А. просить змінити вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, виключивши посилання на призначення ОСОБА_1 покарання на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків і призначивши засудженому покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки, від відбування якого звільнити на підставі ст. 75 КК України. Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що на час призначення засудженому покарання за сукупністю вироків, суд, всупереч вимогам ст. 17 КПК України, застосовуючи положення ст. 71 КК України, приєднав невідбуту частину покарання за попереднім вироком відносно ОСОБА_1, який не набув законної сили в зв`язку з його оскарженням в апеляційному порядку. Не погоджується з визнанням безпідставним зазначеного при перевірці доводів апеляційної скарги та залишенням вироку суду першої інстанції без зміни в цій частині. Крім того, наводить доводи щодо невідповідності призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі засудженого внаслідок суворості та посилається на наявність підстав для звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням.
Позиції інших учасників судового провадження
Під час касаційного розгляду прокурор вважала, що підстав для задоволення касаційної скарги захисника немає та просила оскаржувані судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність обвинувачення та правильність кваліфікації дій за ч. 2 ст. 185 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Як убачається з вироку, призначаючи ОСОБА_1 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, який на спеціальних обліках не перебуває, проте в минулому знаходився на обліку у лікаря психіатра з приводу соціалізованого розладу поведінки, не одружений, дітей не має, не працює, в минулому притягувався до відповідальності за вчинення суспільно небезпечних діянь які містили ознаки грабежів, однак справа щодо нього була закрита Нововолинським міським судом Волинської області 12 серпня 2011 року, а до ОСОБА_1 були застосовані примусові заходи виховного характеру, що суд розцінив як негативну характеристику останнього. Крім того, суд взяв до уваги те, що злочин за даним вироком ОСОБА_1 вчинив у період іспитового строку. За матеріалами досудової доповіді, рівень ризику вчинення ОСОБА_1 повторного кримінального правопорушення оцінений як високий. Враховуючи психічне ставлення засудженого до скоєного, систематичність вчинення ним кримінальних правопорушень та фактів притягнення його до кримінальної відповідальності за скоєння корисливих злочинів, суд критично оцінив щирість його каяття у вчиненому та не визнав цю обставину такою, що пом`якшує покарання. Водночас, такими обставинами суд визнав добровільне та повне відшкодування заподіяної потерпілому шкоди, а також активне сприяння розкриттю злочину.