Постанова
іменем України
12 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 457/1322/17
провадження № 51-990км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Марчука О. П., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового
засідання Замкового І. А.,
прокурора Сулятицького І. С.,
засудженої ОСОБА_1,
захисника Станька Т. Р.,
представника
потерпілих Федулова О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Станька Т. Р. на вирок Трускавецького міського суду Львівської області від 3 травня 2018 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 21 грудня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017140140000587, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1, такої, що судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на неї певні обов`язки. Стягнуто з ОСОБА_1 : на користь потерпілої ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 100000 грн та 9148,02 грн в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу; на користь потерпілого ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 10000 грн; в дохід держави витрати за проведення експертиз - 2474 грн. Питання щодо речових доказів вирішено судом відповідно до вимог закону.
Згідно з вироком 28 вересня 2017 року приблизно о 15:38 ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки Volkswagen Transporter, (державний номерний знак НОМЕР_1 ), рухалась по вул. І. Мазепи у м. Трускавці Львівської області та всупереч вимогам Правил дорожнього руху України, а саме п. 1.5., п. 2.3 (підпункту "б"), п. 12.3, п. 18.1, вимогам дорожнього знаку 5.35.1 "пішохідний перехід", всупереч дорожній розмітці 1.14.1 "зебра", не надала перевагу пішоходам ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які переходили дорогу по нерегульованому пішохідному переходу, напроти буд. № 23 по вул. І. Мазепи зліва на право відносно автомобіля та здійснила наїзд на останніх. В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 отримала тяжкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_3 - легкі тілесні ушкодження, що викликали короткочасний розлад здоров`я.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу засудженої, а вирок суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість, просить змінити судові рішення, призначивши ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді штрафу, зменшити розмір витрат на надання правової допомоги та скасувати рішення в частині стягнення моральної шкоди й залишити цивільні позови потерпілих без розгляду. На думку захисника, суди не врахували обставини, що пом`якшують покарання та безпідставно не застосували положення ст. 69 КК, а також неправильно вирішили цивільні позови потерпілих в частині стягнення моральної шкоди.
Позиції учасників судового провадження
Засуджена та її захисник підтримали касаційну скаргу і просили її задовольнити. Представник потерпілих та прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 434 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та кваліфікація її дій за ч. 2 ст. 286 КК захисником у касаційній скарзі не оспорюються.
Згідно з положеннями ст. 65 КК суди, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів. Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивовано.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.