Постанова
іменем України
11 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 596/2264/14-к
провадження № 51-4400ск19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Стороженка С.О.,
суддів Бородія В.М., Єремейчука С.В.,
за участю
секретаря судового засідання Крохмаль В.В.,
прокурора Браїла І.Г.,
захисника
(в режимі відеоконференції) Шлапака М.Я.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Шлапака М.Я. на вирок Збаразького районного суду Тернопільської області від 14 березня 2019 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 17 липня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014210070000075, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого за вироком Гусятинського районного суду Тернопільської області від 23 вересня 2014 року за ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК) до позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 263 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Підволочиський районний суд Тернопільської області вироком від 16 квітня 2015 року засудив ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років. Також цим вироком його виправдано за ч. 2 ст. 190, ст. 395 КК.
Апеляційний суд Тернопільської області ухвалою від 04 листопада 2015 року вирок місцевого суду змінив, постановив вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК ОСОБА_1 шляхом часткового складання покарання у виді позбавлення волі на строк 6 місяців за вироком Гусятинського районного суду Тернопільської області від 23 вересня 2014 року та покарання, призначеного за цим вироком, визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 22 вересня 2016 року скасував ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 04 листопада 2015 року та в порядку ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального Кодексу України (далі - КПК) вирок Підволочиського районного суду Тернопільської області від 16 квітня 2015 року стосовно ОСОБА_1 і призначив новий розгляд у суді першої інстанції.
Збаразький районний суд Тернопільської області вироком від 14 березня 2019 року засудив ОСОБА_1 :
- за ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років 6 місяців;
- ч. 1 ст. 125 КК до покарання у виді громадських робіт на строк 100 годин;
- ч. 1 ст. 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК ОСОБА_1 за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років 6 місяців.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК ОСОБА_1 шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Гусятинського районного суду Тернопільської області від 23 вересня 2014 року у виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці, більш суворим покаранням, призначеного за цим вироком, визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років 6 місяців.
Також цим вироком ОСОБА_1 виправдано у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ст. 395 КК.
Зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 11 вересня 2014 року по 04 листопада 2015 року та з 08 жовтня 2018 року по день набрання цим вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.Початок строку відбування покарання постановлено рахувати з 18 липня 2014 року.
Вирішено питання речових доказів та судових витрат.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він у березні 2014 року в м. Києві отримав у невстановленої особи пістолет моделі "Stalker 914 - S", що є короткоствольною вогнепальною зброєю - гладкоствольним самозарядним пістолетом виробництва Туреччини калібру 9 мм, а також вісім патронів, та, не маючи передбаченого законом дозволу, порушуючи правила поводження зі зброєю, постійно носив та зберігав її при собі до 18 липня 2014 року.
11 травня 2014 року о 04:00 ОСОБА_1 у будинку АДРЕСА_2 під час сварки завдав ОСОБА_2 близько 10 ударів кулаками у верхню частину тіла та голову, заподіявши їй легких тілесних ушкоджень.
18 липня 2014 року о 12:00 ОСОБА_1 з метою вчинення умисного вбивства, приїхав на автомобілі таксі до будинку № 72 за вказаною адресою, взявши із собою пістолет моделі "Stalker 914-S" та вісім патронів, перебуваючи на кухні вказаного будинку, приставив пістолет до потиличної ділянки голови ОСОБА_5 та здійснив постріл, від якого потерпіла присіла на підлогу.
Потім ОСОБА_1 у присутності ОСОБА_2 здійснив ще два постріли з відстані близько трьох метрів у голову ОСОБА_5, яка була на підлозі, закривши обличчя долонями рук. Побачивши, що ОСОБА_5 втекла з будинку, ОСОБА_1 з метою умисного вбивства здійснив постріл із відстані близько 30 см у тім`яну ділянку голови ОСОБА_2, заподіявши їй легких тілесних ушкоджень. Одразу після цього засуджений з метою доведення свого умислу на вбивство ОСОБА_5 до кінця вибіг на вулицю та здійснив ще два постріли в останню. Однак засуджений свого злочинного наміру, спрямованого на умисне вбивство ОСОБА_2 та ОСОБА_5, не зміг довести до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки остання втекла з будинку по допомогу, а він з метою уникнення відповідальності покинув місце злочину.
В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_1, спрямованих на вбивство ОСОБА_5 та ОСОБА_2, їм заподіяно легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я.
Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачено в тому, що він 19 грудня 2013 року, зловживаючи довірою ОСОБА_6, дізнавшись номер його платіжної банківської картки ПАТ КБ "Приватбанк", за обставин, наведених у вироку, здійснив переказ грошових коштів у сумі 340 грн з цієї картки на рахунок платіжної картки ОСОБА_7, після чого останній зняв ці кошти зі своєї картки та віддав йому.
Також органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачено в тому, що він, будучи належним чином ознайомлений із ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 10 лютого 2014 року, якою стосовно нього встановлено адміністративний нагляд на строк 1 рік та певні обмеження, порушуючи встановлені судом обмеження, без поважних причин не з`являвся на реєстрацію до Гусятинського РВ УМВС України в Тернопільській області, тобто самовільно залишив місце проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду.
Тернопільський апеляційний суд ухвалою від 17 липня 2019 року вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_1 залишив без зміни.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення змінити, перекваліфікувати його дії на ч. 2 ст. 125 КК і виправдати за ч. 1 ст. 263 КК через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що не мав умислу на вбивство ОСОБА_2 та ОСОБА_5, оскільки в пістолеті ще залишились кулі, а також сам припинив свої дії, залишивши місце злочину. Вказує на суворість призначеного йому покарання. Вважає, що не весь термін його попереднього ув`язнення за попереднім вироком зараховано у строк відбування покарання.
У касаційній скарзі захисник Шлапак М.Я., посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушує питання про зміну судових рішень стосовно ОСОБА_1 . На обґрунтування своїх вимог вказує про відсутність у засудженого умислу на вбивство ОСОБА_2 та ОСОБА_5, а тому дії його підзахисного необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 125 КК. Стверджує, що ОСОБА_1, за умови перекваліфікації його дій, повністю відбув призначене покарання у виді позбавлення волі.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник Шлапак М.Я. підтримав касаційні скарги та просив змінити судові рішення стосовно ОСОБА_1 . Прокурор касаційні скарги засудженого та захисника не підтримав і просив оскаржені судові рішення залишити без зміни.