ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
Іменем України
12 грудня 2019 року
м.Київ
справа №2040/6747/18
касаційні провадження №№К/9901/17099/19,К/9901/17108/19,К/9901/18639/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
за участю:
секретаря судового засідання Вітковської К.М.,
представника відповідача Матохнюка О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агросвіт" про ухвалення додаткової постанови у справі №2040/6747/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агросвіт" до Державної фіскальної служби України про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
установив:
Постановою Верховного Суду від 20 листопада 2019 року розглянуто касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року, додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року, постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року та додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року у цій справі, якою касаційну скаргу ДФС залишено без задоволення, а судові рішення - без змін.
У судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про розподіл судових витрат, яке просив розглянути після надання ним відповідних доказів.
27 листопада 2019 року до суду надійшло письмове клопотання від представника позивача про стягнення судових витрат на правничу допомогу у сумі 237 861 грн та витрат, пов`язаних із прибуттям до іншого населеного пункту, у сумі 1 757,30 грн.
Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2019 року розгляд клопотання представника позивача призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін. Вказану ухвалу скеровано сторонам.
05 грудня 2019 року електронною поштою до Верховного Суду надійшла заява від ТОВ "Торгівельний дім "Агросвіт" про проведення вказаного судового засідання, в режимі відеоконференції.
Пізніше, 09 грудня 2019 року, зазначене клопотання надійшло на адресу Суду засобами поштового зв`язку разом із доказами направлення такої заяви відповідачу.
Враховуючи, що належним чином оформлена заява подана з пропуском п`ятиденного строку, визначеного частиною сьомою статті 195 КАС України, що унеможливило технічну організацію відеоконференції, ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2019 року у її задоволенні було відмовлено.
10 грудня 2019 року електронною поштою до Верховного Суду надійшла заява представника позивача про вирішення питання про відшкодування судових витрат без його участі.
В судове засідання з`явився представник відповідача, представник заявника правом на участь у судовому засіданні не скористався.
11 грудня 2019 року, до початку судового засідання, Державною фіскальною службою було подано письмове клопотання про зменшення розміру судових витрат, заявлених до відшкодування ТОВ "Торгівельний дім "Агросвіт". В обґрунтування заявленого клопотання відповідач вказує на те, що зміст фактично наданих послуг має бути прямо передбачений у договорі про надання правової допомоги, такі послуги мають бути деталізовані, а факт їх понесення - документально підтверджений. На переконання відповідача, наведені умови заявником не виконано, а тому у задоволенні такої заяви слід відмовити, в іншому випадку розмір витрат на правову допомогу має бути зменшений. Обумовлюючи завищення таких витрат відповідач вказує, серед іншого, на те, що до обсягу наданих послуг адвокатом позивача було включено аналіз судової практики, однак жодних доказів надання таких послуг суду не надано, представником позивача подавалось до суду виключно відзиви на касаційні скарги, обсяг, яких є незначним, а викладена у них правова позиція та лінія захисту залишись незмінною та є аналогічною заявленій у судах попередніх інстанцій. Також додатково зауважує, що мало місце лише одне судове засідання, в якому виступ представник позивача тривав близько 20 хвилин, що свідчить про невідповідність розміру гонорару складності справи. При цьому, відповідач не вказав конкретний розмір витрат який, на його думку, є виправданим, залишивши це питання на розсуд суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, наведені в заяві скаржника доводи та аргументи відповідача з цього приводу, колегія суддів КАС ВС дійшла висновку про наявність підстав до її частково задоволення.
Відповідно до пунктів частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із прибуттям сторін та їх представників належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, - є неспівмірним.