ПОСТАНОВА
Іменем України
13 грудня 2019 року
Київ
справа №826/12716/15
адміністративне провадження №К/9901/66697/18; №К/9901/67170/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
Судді-доповідача - Бевзенка В.М.,
суддів: Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/12716/15
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства внутрішніх справ України та Департаменту державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України
про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 та Міністерства внутрішніх справ України
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2018 року (головуючий суддя - Аблов Є.В., судді Федорчук А.Б., Мазур А.С.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Земляної Г.В., суддів: Лічевецького І.О., Ісаєнко Ю.А.),
ВСТАНОВИВ :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміт позовних вимог
1. У липні 2015 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України, відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії щодо відмови відповідачем листами від 19 березня 2015 року № 15/4-Р-56 та від 30 квітня 2015 року № 15/4-Р-154 у виплаті грошового забезпечення;
- зобов`язати нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за період з 01 червня 2009 року по 28 жовтня 2011 року за посадою начальника управління з питань комплектування і проходження служби Департаменту роботи з персоналом Міністерства внутрішніх справ України.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач безпідставно не здійснював виплату позивачу грошового забезпечення з 01 червня 2009 року по 28 листопада 2011 року.
Про проведення службового розслідування чи наявність наказу МВС України про припинення виплати йому грошового забезпечення позивачу до відома не доводилось.
Позивач вважає, що відповідач відповідно до норм Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 31 грудня 2007 року № 499 (далі - Інструкція № 499) має виплатити йому грошове забезпечення до 28 листопада 2011 року включно.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2018 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії МВС України щодо невиплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за час перебування його у розпорядженні Міністерства внутрішніх справ України з 01 червня 2009 року по 21 грудня 2009 року.
Зобов`язано МВС України нарахувати та виплатити розрахунок належного до виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за час перебування його у розпорядженні Міністерства внутрішніх справ України з 01 червня 2009 року по 21 грудня 2009 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
4. Суд першої інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позову, прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час перебування позивача у розпорядженні МВС України з 01 червня 2009 року по 21 грудня 2009 року.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що строк, упродовж якого позивач буде перебувати у розпорядженні МВС в наказі не вказаний, доказів будь-якого погодження продовження строку перебування позивача в розпорядженні МВС України чи припинення його перебування в розпорядженні МВС України відповідач суду не надав.
Доводи про те, що строк перебування позивача в розпорядженні МВС України закінчився 23 червня 2009 року є необґрунтованими та такими, що протирічать вимогам наведеної вище Інструкції №499.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року апеляційну скаргу МВС України залишено без задоволення, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2018 року змінено та викладено абзац третій резолютивної частини рішення наступним чином:
"Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України (м. Київ, 01601, вул. А.Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 00032684) нарахувати та виплатити розрахунок належного до виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошового забезпечення за час перебування його у розпорядженні Міністерства внутрішніх справ України з 01.06.2009 по 21.12.2009 у розмірі 46 766,72 грн. (сорок шість тисяч сімсот шістдесят шість гривень та сімдесят дві копійки)".
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2018 року залишено без змін.
6. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що згідно з п.п.3.4.4 п.3.4 Інструкції N 499 днем зарахування в розпорядження вважається день підписання наказу про зарахування в розпорядження або день, зазначений у наказі.
Враховуючи, що з 25 січня 2008 року по травень 2009 року ОСОБА_1 перебував у розпорядження МВС України, а в подальшому був призначений наказом МВС України № 3223 о/с від 21 грудня 2009 року на посаду помічника начальника Департаменту державної служби охорони, колегія суддів апеляційного суду погодилась з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дії МВС України щодо невиплати грошового забезпечення позивачу за час перебування його у розпорядженні відповідача.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Короткий зміст вимог касаційних скарг
Аргументи позивача викладені в касаційній скарзі
10. 28 листопада 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, а в грудні 2018 року надійшла касаційна скарга МВС Україні на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року.
11. У касаційній скарзі позивач просить скасувати вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а в справі прийняти нове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі.
12. Позивач у касаційній скарзі посилається на те, що йому не було відомо про призначення його на посаду помічника начальника Департаменту державної служби охорони при МВС України.
Позивач наголошував під час судових розглядів в судах попередніх інстанцій, що інформація відповідача не відповідає дійсності і позивачу не відома, однак, суд задовольнив клопотання відповідача та залучив до участі в справі в якості другого відповідача Департамент державної служби охорони при МВС України.
Позивач вважає, що висновки судів викладені в оскаржуваних рішеннях матеріалами справи не підтверджені, жодних доказів відповідачем не надано і позовні вимоги позивача не спростовані.
Аргументи відповідача викладені в касаційній скарзі
13. Відповідач - МВС України у касаційній скарзі просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідач доводи касаційної скарги аргументує тим, що рішення судів є незаконними та необґрунтованими, оскільки відповідач виплачує грошове забезпечення лише за штатними посадами, а виплата позивачу грошового забезпечення в той час, коли він знаходився в розпорядженні МВС України є нічим іншим, як недоцільне використання бюджетних коштів.
Відповідач - Департамент державної служби охорони при МВС України надав відзив на касаційні скарги МВС України та позивача, в якому, зазначив, що про призначення на посаду помічника начальника Департаменту державної служби охорони при МВС України позивача повідомляли, про що в матеріалах справи наявні докази.
Позивач до Департаменту державної служби охорони при МВС України для проходження служби так і не прибув, грошовий та речовий атестати не надав і до роботи не приступив.
Під час неодноразових звернень до позивача телефоном начальника управління кадрового забезпечення Департаменту державної служби охорони при МВС України ОСОБА_1 повідомляв, що ставати до виконання службових обов`язків не збирається, оскільки вважає рішення про призначення його на вказану посаду неправомірним.
Департамент державної служби охорони при МВС України наголосив у відзиві на касаційні скарги, що у зв`язку з невиходом на службу за весь період перебування ОСОБА_1 на посаді помічника начальника Департаменту державної служби охорони при МВС України з 21 грудня 2009 року по 28 жовтня 2011 року грошове забезпечення йому не виплачувалось.
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
14. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ на різних посадах, починаючи з 1987 року.
Наказом МВС України від 18 січня 2008 року №15 "Про внесення змін до штату центрального апарату МВС України" посаду начальника управління з питань комплектування і проходження служби Департаменту роботи з персоналом МВС України, на якій перебував позивач, скорочено.
Позивача з 25 січня 2008 року зараховано у розпорядження МВС України наказом МВС України №161о/с. Строк, на який позивача було зараховано у розпорядження МВС в наказі не зазначений.
15. Наказом МВС України від 21 грудня 2009 року № 3223 о/с позивача призначено на посаду помічника начальника Департаменту державної служби охорони, про що останнього повідомлено листом Департаменту кадрового забезпечення МВС України від 21 грудня 2009 року № 6/1/2-6256.
Судами попередніх інстанцій, відповідно до наявних в матеріалах справі листків непрацездатності, встановлено, що ОСОБА_1 перебував на лікарняному у період з: 28.01.2008 по 16.02.2008, 17.03.2008 по 03.04.2008, 05.05.2008 по 20.05.2008, 21.05.2008 по 17.06.2008, 17.06.2008 по 07.07.2008, 08.07.2008 по 29.07.2008, 30.07.2008 по 18.08.2008, вересень 2008 по 03.10.2008, 14.10.2008 по 12.11.2008, 13.11.2008 по 25.12.2008, 26.12.2008 по 30.12.2008, 13.02.2009 по 27.02.2009, 04.11.2009 по 20.11.2009, 23.11.2009 по 04.12.2009.
З 31.12.2008 по 10.01.2009, з 11.01.2009 по 24.02.2009, з 25.02.2009 по 11.03.2009 позивач перебував у відпустці.
Судами встановлено, що позивач з часу призначення його на нову посаду до роботи не приступив, грошовий та речовий атестати не надав.
16. Наказом МВС України від 21 травня 2010 року № 192 посада помічника начальника Департаменту державної служби охорони була скорочена у зв`язку із організаційно-штатними змінами. Про необхідність прибути до ДДСО для вирішення питання про подальше проходження служби позивача також було повідомлено, але останній так і не прибув.
За фактом не виходу позивача на роботу було проведене службове розслідування та складений наказ про притягнення позивача до відповідальності від 03 жовтня 2011 року №161.
17. Наказом МВС України від 28 жовтня 2011 №1148 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни на підставі п.64 "є" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.