ПОСТАНОВА
Іменем України
09 грудня 2019 року
Київ
справа №826/5479/18
адміністративне провадження №К/9901/19693/19
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Гімон М. М., Желтобрюх І. Л.,
за участю секретаря судового засідання: Хом`яка О.А.,
учасники справи:
представник позивача - Бережна Т.В.,
представники відповідача - Озацька О.В., Красножон М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СВГ Плюс" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог (суддя - Огурцов О.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2019 року (судді - Шурко О.І., Беспалов О.О., Ключкович В.Ю.) у справі № 826/5479/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СВГ Плюс" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про результати розгляду скарги,-
УСТАНОВИЛА:
Товариство з обмеженою відповідальністю "СВГ Плюс" (далі - Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі -Офіс ДФС), Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача-1 від 11 січня 2018 року № 0000047016, № 0000046016, № 0000025017, № 0000035017, визнання протиправним та скасування рішення відповідача-2 від 20 березня 2018 року № 9684/6/99-99-11-01-02-25 про результати розгляду скарги позивача.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2019 року, позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Офісу ДФС від 11 січня 2018 року № 0000046016, № 0000025017, № 0000035017; у частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 11 січня 2018 року № 0000047016, яким збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати податку на прибуток підприємств на загальну суму 2 931 831,50 грн, та рішення ДФС про результати розгляду скарги від 20 березня 2018 року № 9684/6/99-99-11-01-02-25 - відмовлено.
Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, виходили з того, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності правовідносин з ТОВ "ГЬОТС", ТОВ "БРІКС-ТОРГ", ТОВ "ТК "ЦЕТР-ХОЛДИНГ" та ТОВ "БІАЛОН" щодо поставки нафтопродуктів за договорами від 10 листопада 2016 року № 10-11-16/1, від 3 грудня 2016 року № 03-12-16/1, від 15 липня 2016 року № 16-07-16/1, від 7 грудня 2016 року № 07-12-16/2, а саме: на ненадання позивачем до суду відповідних рахунків - фактур, заявок, актів приймання - передачі/видаткових накладних, актів про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальною особою, паспорта якості, виданого виробником товару, заявок, за якими було здійснено поставку товару.
Крім цього, на думку судів попередніх інстанцій, операція із залучення позивачем коштів від компанії "VIGON TRADING LIMITED", Республіка Кіпр, шляхом продажу облігацій власної емісії на підставі договорів купівлі-продажу цінних паперів від 14 вересня 2010 року № 14-09-1/SC-10 та від 9 листопада 2010 року № 09-11-1/SC-10 є фінансовою послугою, відповідно здійснена 9 січня 2015 року на користь вказаної компанії виплата відсоткового доходу за такими облігаціями у сумі 648 410,96 грн підпадає під дію вимог підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України (далі - ПК України), відповідно, відповідачем правильно встановлено заниження позивачем податку на прибуток за рахунок незбільшення фінансового результату на 30 відсотків вартості послуг, придбаних у нерезидентів низькоподаткових юрисдикцій.
Що стосується оскарження рішення ДФС від 20 березня 2018 року № 9684/6/99-99-11-01-02-25 про результати розгляду скарги, то суди дійшли висновку, що воно само по собі не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків, оскільки не мало безпосереднього впливу на його суб`єктивні права та обов`язки.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій (з урахуванням змін та доповнень) просило скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2019 року - повністю, справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва. Товариство вказало на недослідження судами попередніх інстанцій зібраних матеріалів справи, внаслідок чого ними було неправильно встановлено фактичні обставини справи, які мають істотне значення для вирішення справи. Так, позивач вказав, що суди попередніх інстанцій не дослідили додані позивачем до позову первинні документи, зокрема, рахунки-фактури, накладні на товар, товарно-транспортні накладні тощо, які містять серед іншого відомості про пункти розвантаження товару, найменування, кількість, ціну товару, дані про матеріально відповідальних осіб, які відпустили товар. Крім цього, судами не було досліджено надані позивачем витяги із системи GPS-моніторингу руху транспорту та контролю палива "Глобус", якими підтверджується факт перевезення товару на адресу зазначених вище контрагентів із залученням перевізника - ТОВ "Торговий дім Автотранс-Ойл"; а також не було досліджено висновок експерта від 22 березня 2019 року № 14756, наданий до суду апеляційної інстанції. Товариство також вказало на неправильне застосування судами норм матеріального права у зв`язку із визначенням продажу ним облігацій власної емісії (на користь компанії "VIGON TRADING LIMITED") як фінансової послуги.
Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
Відповідачем надано відзив на касаційну скаргу та додаткові пояснення до нього, в яких він просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін та підтримав доводи акта податкової перевірки, з якими погодилися суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення - частковому скасуванню та ухваленню нового рішення про задоволення позову у відповідній частині.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в повній мірі не відповідають.
Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що в період з 22 серпня 2017 року по 7 грудня 2017 року Офісом ДФС проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2014 року по 30 червня 2017 року. За результатами перевірки складено акт від 14 грудня 2017 року № 103/28-10-50-16-06/36396839, яким встановлено порушення, зокрема, підпункту 14.1.179 пункту 14.1 статті 14, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, П(С)БО 15 "Доходи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, статті 1, пункту 2 статті 3, пунктів 1, 2 статті 9, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підпункту 1.1 пункту 1, підпункту 1.2 пункту 1, пункту 2.16 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 року № 88, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2 352 468 грн.
11 січня 2018 року на підставі зазначеного акта перевірки прийнято, зокрема, спірне податкове повідомлення - рішення № 0000047016, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 2 931 831,50 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 579 363,50 грн.
За результатами адміністративного оскарження рішенням ДФС від 20 березня 2018 року № 9684/6/99-99-11-01-02-25 податкові повідомлення - рішення від 11 січня 2018 року, прийняті на підставі вказаного акта податкової пекревірки, залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.
Позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права колегія суддів виходить з такого.
Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 11 січня 2018 року № 0000047016, виходили з того, що позивачем на підтвердження здійснення поставки нафтопродукту своїм контрагентам за відповідними договорами - ТОВ "ГЬОТС", ТОВ "БРІКС-ТОРГ", ТОВ "ТК "ЦЕТР-ХОЛДИНГ" та ТОВ "БІАЛОН" не було надано заявки, за якими було здійснено поставку такого товару, акти про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальною особою, складених за її підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад або актів приймання за кількістю скрапленого вуглеводного газу, що надійшов автомобільним транспортом, за формою № 3-ГС та паспорти якості заводу виробника. Крім того, у зв`язку з відсутністю інформації про фактичне місце розвантаження нафтопродукту, відповідно, відсутністю доказів про наявність у покупців спеціалізованих цистерн для зливу нафтопродукту, вагів для його зваження, відповідних спеціалістів тощо, суди попередніх інстанцій погодились з висновками акта податкової перевірки про те, що позивачем не підтверджено фактичне здійснення поставки нафтопродукту зазначеним підприємствам. Як наслідок, отримані позивачем від вказаних підприємств грошові кошти податковим органом визначено як безповоротну фінансову допомогу, що потягло відповідні зміни в оподаткуванні позивача за 2016 - перше півріччя 2017 року. При цьому, відповідні висновки, викладені в акті податкової перевірки, базувалися на тому, що в графах "Пункт розвантаження", наданих позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних, зазначено сім пунктів розвантаження, проте, вказано лише місто та вулицю, без зазначення номера будівлі, що не дало змоги податковому органу встановити точне місце розвантаження нафтопродукту та наявності там відповідних засобів для його зберігання та реалізації. Крім цього, відповідач зазначив в акті перевірки про те, що приймання товару згідно із товарно-транспортними накладними було здійснено директорами підприємств-контрагентів, а не відповідними спеціалістами; кількість працівників на підприємствах є недостатньою для здійснення господарської діяльності; у період придбання скрапленого газу у позивача підприємства не були платниками акцизного податку, деякі з вказаних контрагентів позивача фігурують в кримінальних справах за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 212 КК України; згідно із реєстром податкових накладних підприємства не здійснюють реалізацію газу скрапленого (т. 1 а. с. 123, 126, 128, 140, 141).