ПОСТАНОВА
Іменем України
12 грудня 2019 року
Київ
справа №822/667/14
адміністративне провадження №К/9901/10399/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянув в порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року (головуючий суддя - Матущак В.В.)
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року (головуючий суддя - Білоус О.В., судді: Совгира Д.І., Курко О.П.)
у справі №822/667/14
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області
про стягнення заборгованості по заробітній платі.
I. РУХ СПРАВИ
1. У листопаді 2016 року ОСОБА_1 у порядку частини дев`ятої статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, звернувся до суду з заявою про визнання протиправними (незаконними) дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області щодо нарахування на виконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 9 червня 2016 року надбавки за вислугу років в сумі 3 795,14 грн та 5 678,86 грн компенсації за її несвоєчасну виплату.
2. Також просив зобов`язати відповідача провести нарахування та виплату надбавки за вислугу років у відповідності з судовим рішенням.
3. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року, задоволено клопотання представника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області. Зупинено провадження щодо розгляду заяви ОСОБА_1, до розгляду його касаційної скарги на судове рішення у справі №822/667/14 та повернення цієї справи з Вищого адміністративного суду України.
4. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить їх скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 9 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року, позов задоволено частково. Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років із врахуванням премій за період з 1 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 30 січня 2009 року та з врахуванням надбавки до посадового окладу в розмірі 10% за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці за період з 1 січня 2006 року по 30 січня 2009 року, та компенсацію за несвоєчасну її виплату з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів", у порядку встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників" від 3 серпня 2011 року №845, з врахуванням виплачених сум.
6. Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу.
7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 жовтня 2016 року прийнято до провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи №822/667/14 з Хмельницького окружного адміністративного суду.
8. Супровідним листом від 20 жовтня 2016 року №19316/16/01-19 адміністративну справу направлено до Вищого адміністративного суду України та станом на час розгляду заяви до суду першої інстанції не поверталась.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Задовольняючи клопотання представника відповідача та зупиняючи провадження щодо розгляду заяви позивача, суд першої інстанції виходив з того, що заява подана в межах процедури виконання судового рішення у справі. КАС України не передбачає можливості розгляду такої заяви поза судовим провадженням в межах конкретної адміністративної справи.
10. Зважаючи на це, за відсутності справи у зв`язку з її перебуванням в іншому суді, суду першої інстанції позбавлений можливості повно та всебічно дослідити обґрунтованість доводів заявника щодо неналежного виконання відповідачем судового рішення.
11. Використовуючи за аналогією положення пункту 3 частини першої статті 156 КАС України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, яка передбачає, що суд зупиняє провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зупинення провадження щодо розгляду заяви ОСОБА_1 до прийняття рішення судом касаційної інстанції та повернення справи до суду.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
12. Позивач у касаційній скарзі наголошує на тому, що пунктом 3 частини першої статті 156 КАС України, який за аналогією застосував суд першої інстанції, передбачено спеціальну підставу для зупинення провадження у справі, а саме неможливість її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
13. Проте судове рішення, у зв`язку з виконанням якого виникла необхідність звернення до суду з заявою у порядку судового контролю, набрало законної сили.
14. У матеріалах адміністративної справи, до повернення якої з Вищого адміністративного суду України було зупинено розгляд заяви, відсутні будь-які дані про правомірність чи протиправність дій (бездіяльності) відповідача при виконанні судового рішення. Такі докази можуть бути надані в процесі розгляду поданої заяви.
15. Також позивач зазначив, що частиною дев`ятою статті 267 КАС України встановлено скорочені строки розгляду заяви. Проте, вирішуючи питання про зупинення провадження щодо розгляду заяви, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не вказав у чому саме полягає неможливість розгляду заяви без справи та зупинив провадження всупереч принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду таких заяв.