ПОСТАНОВА
Іменем України
13 грудня 2019 року
Київ
справа №806/390/17
адміністративне провадження №К/9901/28418/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 806/120/16
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про стягнення 90932,10 грн.
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Боровицького О. А., суддів Смілянця Е. С. Сапальової Т.В.
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Овруцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - відповідач, Овруцька ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 05 квітня 2017 року, просив:
1.1 стягнути з ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області 7042 грн 02 коп. недонарахованої та невиплаченої при звільненні винагороди за вислугу років; 86738 грн 20 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05 грудня 2015 року по 05 квітня 2017 року (по день постановлення рішення).
2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що з 02 вересня 1998 року по 04 грудня 2015 року працював на різних посадах в податковій інспекції 04 грудня 2015 року він звільнився з посади заступника начальника Народицького відділення Овруцької ОДПІ у зв`язку з переходом на виборну посаду. Зазначає, що наказом Міністерства доходів і зборів України від 31 грудня 2013 року №4065-0 йому присвоєно спеціальне звання - радник податкової та митної справи 1 рангу. Отже, вважає, що з 01 січня 2014 року він мав право на виплату винагороди за вислугу років в розмірі 30%, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про Порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання" від 12 вересня 1997 року № 1013 (далі - Постанова № 1013). Проте, всупереч цьому Порядку, йому виплачувалась надбавка за вислугу років відповідно до статті 33 Закону України "Про державну службу" у розмірі 25%. Вказує, що такі неправомірні дії відповідача призвели до порушення його прав. З огляду на що, просить стягнути з Овруцької ОДПІ недонараховану та невиплачену винагороду за вислугу років та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
3. Овруцька ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області подала до суду письмові заперечення проти позову, відповідно до яких уважає позовні вимоги необґрунтованими, оскільки позивач фактично просить призначити йому одночасно два види надбавки за вислугу років, а саме: як посадовій особі органів державної податкової служби, що має спеціальне звання відповідно до Постанови №1013 та надбавки за вислугу років як державному службовцю відповідно до ст.33 Закону України "Про державну службу". Разом з тим, зазначає, що позивач не має права на отримання двох різновидів складових заробітної плати, що виплачуються працівнику за вислугу років. Вказує, що позивачу виплачувалась надбавка за вислугу років як державному службовцю, тому не зважаючи на присвоєння спеціального звання не виплачувалась винагорода за вислугу років.
ІІ. Установлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 з 02 вересня 1998 року по 04 грудня 2015 року працював на різних посадах в Овруцькій ДПІ, що підтверджується копією трудової книжки.
5. У період проходження служби позивачу присвоювалися спеціальні звання.
6. Зокрема, наказом Міністерства доходів і зборів України від 31 грудня 2013 року №4065-0 йому присвоєно спеціальне звання - радник податкової та митної справи 1 рангу.
7. Наказом ДФС України від 04 грудня 2016 року №3843-0 ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника Народицького відділення Овруцької ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області у зв`язку з переходом на виборну посаду, на підставі пункту 5 статті 36 Кодексу законів про працю України.
8. Позивач, зазначає що при звільненні йому не виплачено недонараховану відповідачем у період служби винагороду за вислугу років, тому він звернувся до суду за захистом порушених прав.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
9. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року позов задоволено:
9.1. Стягнуто з Овруцької ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області на користь ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену при звільненні винагороду за вислугу років у сумі 7042 грн 02 коп та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 05 грудня 2015 року до 05 квітня 2017 року у розмірі 86738 грн 20 коп.
9.2. Стягнуто з Овруцької ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області 450 грн 64 коп.
10. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2019 року скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Овруцької ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 05 грудня 2015 року до 05 квітня 2017 року у розмірі 86738 грн 20 коп.
10.1. Прийнято в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено. В решті постанову залишено без змін.
11. Скасовуючи постанову суду першої інстанції в зазначеній частині суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки на час звільнення позивача з роботи спір був відсутній, правила статті 117 Кодексу законів про працю України на дані правовідносини не розповсюджуються.
11.1. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
12. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року замінено відповідача у справі з Овруцької ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області на його правонаступника Головне управління ДФС у Житомирській області (код ЄДРПОУ 39459195).
ІV. Касаційне оскарження
13. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 15 жовтня 2019 року.
14. У касаційній скарзі позивач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, не повне з`ясування судами обставин, що мають значення для справи. Так, заявник касаційної скарги зауважує:
14.1. суд апеляційної інстанції постановив рішення без урахування практики Верховного Суду України та Верховного Суду у справах № 6-64цс13, 6-195цс14, 6-41цс15, 21-1765а15, 6-837цс15, 6-113цс16, 6-1207цс16, 6-1438цс16, 6-1425цс16, 202/4914/16-ц, 757/28092/16-ц, 697/731/16-ц, 389/1299/17.
14.2. Також позивач звертає увагу, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без його участі та участі його представника, чим порушив його права визначені Кодексом адміністративного судочинства України, оскільки вони не були повідомлені належним чином (отримали повістку про виклик у судове засідання у день судового засідання, 10 вересня 2019 року).
14.3. Додатково позивач зазначає, що судом не було розглянуто його клопотання про заміну сторони на її правонаступника (отримано судом 28 серпня 2019 року), клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (отримано судом 28 серпня 2019 року), заяву про компенсацію витрат пов`язаних із розглядом адміністративної справи (отримано судом 28 серпня 2019 року), та не було врахована у оскаржуваній постанові його відзив на апеляційну скаргу (отримано судом 28 серпня 2019 року).