ПОСТАНОВА
Іменем України
12 грудня 2019 року
Київ
справа №820/6348/17
адміністративне провадження №К/9901/47761/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 січня 2018 року, ухвалене в складі головуючого судді Бідонька А.В. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2018 року, ухвалену в складі: головуючого судді Старостіна В.В., суддів Яковенка М.М., Бегунца А.О.,
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просив скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №38662931 від 06.11.2017, винесену старшим державним виконавцем ВПВР ДДВС МЮ України Сіренком С.В.
2. На обґрунтування позову зазначив, що державний виконавець не мав передбачених законом підстав для прийняття спірної постанови про закінчення виконавчого провадження №38662931 від 06.11.2017, оскільки грошові кошти перераховані в рамках виконавчого провадження №48529648 не є виконанням рішення №11770/03 виданого 06.06.2013 у виконавчому провадженні №38662931.
ІІ. Встановлені судами обставини справи
3. 06.11.2017 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренком С.В. на підставі пункту 9 частини 1 статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження", пункту 5 статті 8 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" винесено постанову ВП №38662931 "Про закінчення виконавчого провадження" з примусового виконання рішення №11770/03, виданого 06.06.2013 року Європейським судом з прав людини.
4. Згідно з вказаною постановою встановлено, що в ході виконання рішення суду на користь ОСОБА_1 платіжним дорученням Міністерства юстиції України №2757 від 06.09.2013 перераховані кошти у розмірі 31657,08 грн. (еквівалент 3000 євро) та платіжним дорученням Міністерства юстиції України № 538 від 20.06.2014 сплачена пеня за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду з прав людини у розмірі 110,72 грн. Відповідно до інформації Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області, рішення національного суду винесеного на користь стягувача, виконано фактично у повному обсязі.
В рамках виконавчого провадження №48529648 грошові кошти перераховані стягувачу платіжним дорученням Міністерства юстиції України № 4780 від 20.10.2017 у розмірі 887,22 грн. (різниця яка виникла при конвертації 3000 Євро в національну валюту, на підставі перерахування її не за курсом який існував на день здійснення платежу, а за курсом граничного терміну добровільного виконання вказаного рішення Європейського суду з прав людини).
5. Суть спору полягає у визначенні наявності підстав для закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення.
6. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2018 року, адміністративний позов задоволений.
Скасовано постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка С.В. про закінчення виконавчого провадження №38662931 від 06.11.2017 року.
7. Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про протиправність оскарженої постанови державного виконавця, оскільки у спірній постанові не наведено достатніх підстав, котрі б підтверджували проведення у повному обсязі виконання виконавчого документу і не викладено посилань на документи, котрі підтверджують повне виконання.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги та аргументи сторін.
8. Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
V. Джерела права й акти їхнього застосування. Позиція Верховного Суду
9. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження".
10. Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.