ПОСТАНОВА
Іменем України
12 грудня 2019 року
Київ
справа №802/4336/14-а
адміністративне провадження №К/9901/11882/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 липня 2017 у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової прокуратури Центрального регіону України про визнання нечинним та скасування рішення,
в с т а н о в и в:
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової прокуратури Центрального регіону України з вимогами:
1.1. визнати нечинним та скасувати пункт 2 висновку службового розслідування від 08 грудня 2014 року, проведеного щодо ОСОБА_1 ;
1.2. визнати нечинним та скасувати пункт 2 наказу військового прокурора Центрального регіону України від 08 грудня 2014 року № 18 дк про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади заступника військового прокурора Вінницького гарнізону;
1.3. визнати нечинним та скасувати наказ військового прокурора Центрального регіону України від 08 грудня 2014 року № 320 к про позбавлення ОСОБА_1 надбавки за високі досягнення у праці та виконання особливо важливої роботи у повному обсязі та проведення повного розрахунку, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 505 від 31 травня 2012 року "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури";
1.4. поновити його на посаді заступника військового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України з 08 грудня 2014 року;
1.5. зобов`язати військового прокурора Центрального регіону України нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що періоди, зазначені у виконавчих листах, виданих Тячівським районним судом Закарпатської області по 46 особах, не відповідають періодам, зазначеним у постановах про відкриття виконавчих проваджень, виданих відповідачем, внаслідок чого в Управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області виникла переплата.
Короткий зміст рішень суду попередніх інстанцій
2. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2015 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
2.1. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наказ № 18 дк від 08 грудня 2012 року про звільнення молодшого радника юстиції ОСОБА_1 з посади заступника військового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України прийнято відповідачем з урахуванням усіх обставин для його прийняття, на підставі та в межах нормативно-правових актів, якими врегульовано порядок застосування до працівників прокуратури дисциплінарних стягнень, що свідчить про правомірність його прийняття. Решта позовним вимог є похідними від вимоги про визнання нечинним та скасування наказу № 18 дк від 08 грудня 2012 року.
3. Не погодившись із зазначеними рішеннями судів, позивач оскаржив їх в касаційному порядку.
4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 липня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2015 року залишено без змін.
5. В цій ухвалі касаційний суд, поміж іншого, зазначив про безпідставність аргументів позивача стосовно порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних рішень та дійшов висновку про правильність висновків цих судів щодо порушення ОСОБА_1 . Присяги працівника прокуратури, оскільки його дії скомпроментували високе звання працівника прокуратури та підривають авторитет прокуратури, що в свою чергу, згідно з пунктом 2 частини другої статті 46-2 Закону України "Про прокуратуру" є безумовною підставою для звільнення з органів прокуратури.
6. Також Вищий адміністративний суд України наголосив, що висновок службового розслідування по своїй природі не є документом, який створює правові наслідки, це лише оформлений результат розслідування, який носить рекомендаційний характер для посадової особи, яка буде вирішувати питання чи були в діях особи, відносно якої відбувалась службова перевірка, будь-які порушення та чи є необхідність застосовувати заходи дисциплінарного впливу або відповідальності відповідно до закону.
Короткий зміст та обґрунтування вимог заяви
7. Позивач не погодився з таким рішенням Вищого адміністративного суду України і подав заяву про його перегляд з підстав, встановлених пунктами 1, 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки за аналогічних обставин цей суд по-іншому застосував ті ж самі норми матеріального права.
8. Як приклад неоднакового правозастосування, заявник зазначає ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 жовтня 2016 року у справі № 802/315/15-а (№ К/800/51699/15), у якій суд дійшов інших і, на переконання заявника, правильних висновків щодо необхідності з`ясування судами попередніх інстанцій обставин вчинення позивачем дій, які свідчать про порушення Присяги працівника прокуратури, а які про дисциплінарний проступок. Також в цьому рішенні касаційний суд зазначив, що якщо підставою для припинення державної служби є порушення посадовою особою органів прокуратури службової дисципліни, неможливість застосування за таке порушення до посадової особи інших заходів дисциплінарного впливу аж до звільнення з органів прокуратури має бути мотивовано.
9. Також вказував на правову позицію, викладену в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2014 року по справі № 2а-1870/10082/12 (К/800/30038/13) та від 23 березня 2016 року по справі №2а-222/12 (К/9991/63163/12), за якою звільнення за порушення Присяги повинно бути застосоване в разі використання всіх заходів дисциплінарного впливу до державного службовця; звільнення за порушення Присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.
10. Крім цього, зазначив про аналогічну правову позицію в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14 липня 2016 року в справі № 824/1002/15-а (К/800/41407/15); в ухвалі від 01 березня 2016 року по справі № 802/672/15-а (К/800/42624/15); в ухвалі від 13 серпня 2014 року по справі №1570/3251/12 (К/800/62206/13)
11. На думку заявника, неоднаковість у правозастосуванні підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові від 01 жовтня 2013 року в справі №21-259а13, за якою рівень юридичних гарантій захисту прав особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з державної служби за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням порядку та строків притягнення до дисциплінарної відповідальності; а також в постановах від 21 травня 2013 року по справі №21-403а12, від 04 червня 2013 року по справі №21-171-а13, від 28 квітня 2015 року по справі № 21-163а15, від 03 грудня 2013 року по справі № 21-379а13, за якою неможливість застосування до посадової особи митної служби України дисциплінарних стягнень аж до звільнення з митного органу має бути мотивовано.
12. При цьому зазначає, що Вищий адміністративний суд України, постановляючи ухвалу від 25 липня 2017 року, прийшов до висновку про наявність в його діях порушення Присяги працівника прокуратури, оскільки його дії скомпроментували високе звання працівника прокуратури та підривають авторитет прокуратури, що є безумовною підставою для звільнення з органів прокуратури згідно з пунктом 2 частини другої статті 46-2 Закону України "Про прокуратуру". Вказує, що ні в цій ухвалі суду касаційної інстанції, ні в рішеннях судів попередніх інстанцій не зазначено в чому полягає порушення ним Присяги, які його дії свідчать саме про порушення ним Присяги працівника прокуратури, а які про дисциплінарний проступок, хоча такі обставини мають суттєве значення для вирішення позовних вимог про незаконність звільнення. Також суди не зазначили чим мотивована відповідачем неможливість застосування до нього більш м`якого дисциплінарного стягнення.
13. Вказане, на думку заявника, свідчить про невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, що, згідно з пунктом 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для його перегляду Верховним Судом України.
14. Також ОСОБА_1 наводить обгрунтування неправильного, на його думку, висновку Вищого адміністративного суду України, викладеного в ухвалі від 25 липня 2017 року, про перегляд якої він подав цю заяву, щодо підтвердження під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, оскільки в ухвалі від 24 червня 2014 року по справі № 2а-1870/8103/12 (К/800/9089/14) Вищий адміністративний суд України не погодився з твердженнями судів щодо повного та всебічного дослідження встановлених фактичних обставин справи, оскільки судами не було встановлено чи відповідає оскаржуваний наказ вимогам статті 11 Дисциплінарного статуту прокуратури України.
15. Поряд з цим позивач наводить ті норми матеріального права, які він вважає такими, що регулюють спірні правовідносини, а також викладає обставини, за яких відповідачем прийнято оскаржуваний ним наказ про звільнення.
16. У вказаній заяві, позивач просить скасувати рішення судів касаційної, апеляційної та першої інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позов повністю.
Рух заяви
17. Ухвалою Верховного Суду України від 08 листопада 2017 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової прокуратури Центрального регіону України про визнання нечинним та скасування рішення.