ПОСТАНОВА
Іменем України
11 грудня 2019 року
Київ
справа №815/5249/16
адміністративне провадження №К/9901/24138/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Уханенка С.А., Шевцової Н.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Пушенко О.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу №815/5249/16
за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання неправомірним та скасування рішення, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Державної міграційної служби України на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Шляхтицького О.І., суддів Запорожана Д.В., Романішина О.І.
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати неправомірним та скасувати рішення Державної міграційної служби України щодо відмови у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту №331-16 від 30 червня 2016 року.
2. На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що постановою про обрання запобіжного заходу від 15 жовтня 2014 року в справі 3/1-235/2014 відносно нього обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, терміном 2 місяця (до 14 грудня 2014 року включно). Підставою для винесення вказаної постанови була підозра у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 318 Кримінального кодексу Російської Федерації (застосування насильства, небезпечного для життя або здоров`я, або загроза застосування насилля у відношенні представника влади чи його близьких у зв`язку з виконанням ним своїх посадових обов`язків), санкція якої передбачає штраф у розмірі до двохсот тисяч рублів або у розмірі заробітної плати, або іншого доходу засудженого за період до вісімнадцяти місяців або примусові роботи на строк до п`яти років, або арешт до шести місяців, або позбавлення свободи на строк до п`яти років. У зв`язку з чим у період з 14 жовтня 2014 року по 11 грудня 2014 року ОСОБА_1 знаходився в місцях позбавлення волі в м. Сімферополь. Після звільнення запобіжний захід ОСОБА_1 змінено на підписку про невиїзд. Позивач зазначає, що вказаного злочину він не скоював. 03 травня 2014 року, рухаючись автошляхом Херсон-Джанкой-Феодосія-Керч, він в`їхав на територію України, а не на територію Російської Федерації, як вказано в постанові про обрання запобіжного заходу та жодних насильницьких дій у відношенні представників влади Російської Федерації не вчиняв. Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до органів міграційної служби України з метою визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, оскільки ОСОБА_1 побоюється стати жертвою переслідування та не бажає повертатися на територію Російської Федерації де йому може погрожувати позбавлення волі строком до п`яти років.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення Державної міграційної служби України №331-16 від 30 червня 2016 року про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, винесено міграційним органом правомірно, з урахуванням положень чинного законодавства.
4. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновки суду першої інстанції щодо абсолютного характеру покладення обов`язку доказування на заявника, а так само і ненадання доказів на підтвердження того, що в регіоні постійного проживання ОСОБА_1 та членів його родини (Російська Федерація, м. Москва) здійснюються будь-які збройні конфлікти, родичі позивача зазнавали (зазнають) будь-яких переслідувань або дискримінації, у вигляді нелюдського поводження чи свавільних арештів з боку діючої влади є передчасними та такими, що не узгоджується з встановленими у статті 2 КАС України критеріями, а саме: урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), розсудливість, запобігання несправедливій дискримінації; пропорційність, зокрема дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Рішення №331-16 від 30 червня 2016 року про відмову у визнанні біженцем або особо, яка потребує додаткового захисту прийнято Державною міграційною службою України без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), з порушенням принципів розсудливості, запобігання несправедливої дискримінації, пропорційності, зокрема дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись із постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Державна міграційна служба України подала касаційну скаргу.
6. Відповідач у касаційній скарзі просить скасувати зазначене судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що співробітниками міграційної служби проведено аналіз відповідності заяви позивача вимогам п.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", за результатами якого встановлено відсутність підстав вважати, що ОСОБА_1 має обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань. Також під час вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, позивачем до органу міграційної служби не надано жодних відомостей та доказів стосовно погроз або інших обставин, які б явно свідчили про наявність реальної загрози застосування смертної кари, виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.
IV. Позиція інших учасників справи
7. Гусельщикова Марина Анатоліївна, представник ОСОБА_1, подала до суду відзиву на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 рухався по території України, ніяких насильницьких дій по відношенню до представників влади Російської Федерації не застосовував. Крим є Автономною Республікою України і інкримінування позивачу злочину, передбаченого Кримінальним кодексом Російської Федерації, є незаконним. ОСОБА_1, у разі повернення до Російської Федерації, загрожує позбавлення волі строком на п`ять років за дії, які не є злочином, тому він і просить захисту в Україні. Також з апаратно-програмного комплексу "офіційного інтернет-сайту Міністерства внутрішніх справ Росії" вбачається, що ОСОБА_1 оголошений у розшук на території Російської Федерації. Крім того, лист благодійної організації "Фонд Крим" є прямим доказом переслідування позивача через його політичні переконання.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою Державної міграційної служби України на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року.
9. 16 лютого 2018 року вказана касаційна скарга надійшла до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
10. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано 30 травня 2019 року для розгляду колегії суддів у складі: Кашпур О.В. (головуючий суддя), Радишевській О.Р., Уханенку С.А на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду Н.Богданюк від 30 травня 2019 року №519/0/78-19.
11. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 12 серпня 2019 року касаційну скаргу Державна міграційна служба України прийнято до провадження.
12. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
VI. Стислий виклад обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
13. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином Російської Федерації, уродженцем м. Андижан (Узбецька СРСР), за національність татарин, за віросповіданням мусульманин-суніт.
14. 17 вересня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Управління у справах іноземців та осіб без громадянства Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Заяву обґрунтовував тим, що наприкінці березня 2014 року він через Керченський пролив виїхав з м. Москви до Автономної Республіки Крим, де прийняв участь у декількох масових акціях. Зокрема, 03 травня 2014 року приймав участь у зустрічі лідера кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва, під час якого стався прорив кордону окупованої території Автономної Республіки Крим. У зв`язку з чим 14 жовтня 2014 року на території Криму ОСОБА_1 заарештовано співробітниками Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації та пред`явлено обвинувачення за ч.1 ст. 318 Кримінального кодексу Російської Федерації (здійснення непокори представникам влади). На етапі слідства позивача розміщено в слідчому ізоляторі м. Сімферополь, де він перебував під арештом у період з 14 жовтня 2014 року по 11 грудня 2014 року, після звільнення запобіжний захід змінено на підписку про невиїзд.
15. За наслідками розгляду справи №2015ОD0294 громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 головним спеціалістом відділу по роботі з біженцями Управління у справах іноземців та осіб без громадянства Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області Голотенко В.А. на підставі проведеного інтерв`ю із зазначеним громадянином, та приймаючи до уваги наведені факти, було складено Висновок щодо прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
16. 02 жовтня 2015 року Управлінням у справах іноземців та осіб без громадянства Головного управління Державної міграційної служби України України в Одеській області видано наказ №185 "Про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту", яким вказано здійснити оформлення необхідних документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця або додаткового захисту громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 .
17. 02 грудня 2015 року Управлінням у справах іноземців та осіб без громадянства Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області прийнято наказ №229 "Про продовження строку розгляду заяви щодо визнання біженцем або особо, яка потребує додаткового захисту", яким згідно з частиною восьмою статті 9 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" вирішено продовжити строк розгляду заяви для вирішення питання щодо надання статусу біженця або додаткового захисту для громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 до отримання відповідей з органів Служби безпеки України, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об`єднань громадян, які можуть сприяти встановленню справжніх фактів стосовно особи, а також відповідно до вирішено підготувати особову справу для направлення до Державної міграційної служби України з метою прийняття остаточного рішення.
18. 09 березня 2016 року за результатами розгляду особової справи громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 Управлінням у справах іноземців та осіб без громадянства Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області складено висновок про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, оскільки заявник не зазнавав і не зазнає жодних переслідувань за конвенційними ознаками визначення статусу біженця відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", а саме в ОСОБА_1 відсутні побоювання стати жертвою переслідувань за ознаками національності, громадянства (підданства), або віросповідання, у зв`язку з чим у ОСОБА_1 відсутні умови, які можуть бути розглянуті в контексті надання заявникові додаткового захисту в Україні через відсутність доведених фактів серйозної і не вибіркової загрози життю, фізичній цілісності чи свободі в країні громадянського походження. Також, не встановлено жодних фактів щодо можливості застосування до заявника нелюдського поводження або катування у разі повернення на Батьківщину. У регіоні постійного проживання заявника та членів його родини (м. Москва) відсутні будь-які збройні конфлікти, найближчі родичі особи не зазнавали будь-яких переслідувань або дискримінації у вигляді нелюдського поводження або свавільних арештів з боку діючої влади.
19. За результатами розгляду особової справи №2015ОD0294 громадянина Російської Федерації ОСОБА_1, Державною міграційною службою України прийнято рішення №331-16 від 30 червня 2016 року, яким відмовлено громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
VIІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ