ПОСТАНОВА
Іменем України
12 грудня 2019 року
Київ
справа №826/16558/15
адміністративне провадження №К/9901/8005/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Чиркіна С.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Фінансова компанія "Авангард" до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправним та скасування рішення за касаційною скаргою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Кротюка О.В. від 16 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Чаку Є.В., Старової Н.Е., Файдюка В.В. від 27 січня 2016 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство "Фінансова компанія "Авангард" (далі - ПАТ "ФК "Авангард", позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - НКЦПФР, відповідач), в якому просить визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 30 липня 2015 року № 1160.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення прийняте відповідачем є необґрунтованим та протиправним, що порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, а відтак, підлягає скасуванню.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року, адміністративний позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з недоведеності відповідачем того, що обіг акцій ПАТ "ФК "Авангард" зашкодив інтересам держави та інвесторам, а також з необґрунтованості правомірності оскаржуваного рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 листопада 2015 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, НКЦПФР звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано 16 лютого 2016 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 лютого 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/16558/15, витребувано матеріали адміністративної справи та встановлено строк для подання сторонами заперечення на касаційну скаргу НКЦПФР, однак, розгляд справи цим судом не було закінчено.
Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2019 року прийнято до свого провадження адміністративну справу № 826/16558/15 за касаційною скаргою НКЦПФР на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року суддею-доповідачем Берназюком Я.О.
Разом з касаційною скаргою представником НКЦПФР подано клопотання про забезпечення його участі під час розгляду справи у касаційному порядку у судовому засіданні, у задоволенні якого відмовлено ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2019 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у справі доказів встановлено, що рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 1160 від 30 липня 2015 року "Щодо зупинення торгівлі цінним паперами ПАТ "Фінансова компанія "Авангард" на будь-якій фінансовій біржі" відповідно до пункту 16 частини першої статті 8 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" з метою захисту інвесторів у цінні папери та держави вирішено зупинити з 31 липня 2015 року торгівлю цінним паперами ПАТ "Фінансова компанія "Авангард" на будь-якій фондовій біржі на термін до 30 листопада 2015 року.
Підставою для прийняття оскаржуваного рішення та зупинення торгівлі цінним паперами ПАТ "ФК "Авангард" на будь-якій фондовій біржі є, зокрема: низькі фінансово-господарські показники за 2014 рік; обсяги торгів та ціна на акції товариства не відповідають об`єктивним показникам діяльності компанії.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до помилкового висновку про те, що НКЦПФР не доведено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення є захист прав інвесторів та інтересів держави, оскільки відповідачем у судовому засіданні та в апеляційній скарзі наголошувалось про те, що здійснення на фондових біржах торгів цінними паперами, які мають низькі фінансові показники може нести ризики, зокрема, для інвесторів у цінні папери, оскільки такі цінні папери можуть бути використані при формуванні активів інститутів спільного інвестування та недержавних пенсійних фондів, що ставить під загрозу можливість виконання останніми своїх зобов`язань перед інвесторами.
Крім того, зазначає, що ризик порушення інтересів держави полягає у тому, що у зв`язку зі штучним ціноутворенням та встановленням високих котирувань на фондових біржах має місце введення інвесторів в оману, формування завищених показників біржових індексів, які таким чином не відображають реального стану економіки держави.
Також скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що зупинення продажу акцій на фондові біржі є не санкцією, а запобіжним заходом, який відповідно до статті 16 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" має право застосовувати НКЦПФР з метою захисту інтересів інвесторів та держави.
Від ПАТ "ФК "Авангард" заперечення на касаційну скаргу НКЦПФР не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 листопада 2015 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Повноваження НКЦПФР у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Законом України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 2 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється з метою, зокрема: створення умов для ефективної мобілізації та розміщення учасниками ринку цінних паперів фінансових ресурсів з урахуванням інтересів суспільства; забезпечення рівних можливостей для доступу емітентів, інвесторів і посередників на ринок цінних паперів; гарантування прав власності на цінні папери; захисту прав учасників фондового ринку.
Згідно з положеннями статті 3 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється, зокрема, у формі регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав та обов`язків учасників ринку цінних паперів; реєстрації випусків (емісій) цінних паперів та інформації про випуск (емісію) цінних паперів.
Частиною першою статті 5 вказаного Закону передбачено, що державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.
Основними завданнями Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку є, зокрема, захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень; встановлення наявності ознак маніпулювання на фондовому ринку (стаття 7 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні").