ПОСТАНОВА
Іменем України
12 грудня 2019 року
Київ
справа №826/3022/16
адміністративне провадження №К/9901/13783/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 826/3022/16
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про визнання протиправними дій,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2016 року (постановлену у складі головуючого судді Літвінової А.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2016 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Літвіна Н. М., суддів Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.),
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), які полягають у недотриманні встановлених Регламентом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Порядком передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві строків опрацювання клопотання № 4 (реєстраційний № 08/М-11693 від 30 листопада 2015 року) та підготовки проекту рішення з питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки або відмови його наданні.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено. Однак, відмовив у задоволенні клопотання позивача про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 4409,60.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не розглянуто клопотання позивача у строк, встановлений приписами частини четвертої статті 21 Порядку №63/9120, що свідчить про протиправність дій Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з несвоєчасного розгляду клопотання та підготовки проекту рішення з питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки або відмови у його наданні.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач (в частині відмови у стягненні з відповідача витрат на правову допомогу) та відповідач подали апеляційні скарги з проханням задовольнити їх вимоги.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2016 року апеляційні скарги ОСОБА_1, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2016 року - без змін.
Відмовляючи у задоволенні апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
При цьому, з приводу відмови суду першої інстанції у стягненні витрат на правову допомогу, то суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про те, що підготовка позову, надання консультацій, вивчення документів по справі, в цілому, під вказаний перелік не підпадає, тому не підлягає компенсації згідно закону.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у стягненні з відповідача витрат на правову допомогу в судах першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні витрат на правову допомогу та прийняти нове рішення, яким стягнути із відповідача витрати на правову допомогу в суді першої інстанції в розмірі 4409,60, грн витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 3000 грн, а також судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 606,32 грн та касаційної скарги в розмірі 661,44 грн.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків стосовно відсутності у переліку правової допомоги, що підлягає відшкодуванню, правової допомоги зі складання позовної заяви (процесуальних документів) та усної консультації. На думку позивача, зазначені висновки суперечать вимогам законів та усталеній судовій практиці.
Позиція інших учасників справи
Від відповідача відзиву або заперечень на касаційну скаргу позивача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 липня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/3022/16, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Суддя-доповідач ухвалою від 11 грудня 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 826/3022/16 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 12 грудня 2019 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанції доводів учасників справи
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2016 року в частині відмови у стягненні витрат на правову допомогу не відповідають, а вимоги касаційної скарги є обґрунтованими з огляду на наступне.
Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 та від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" правова допомога - надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення.