ПОСТАНОВА
Іменем України
12 грудня 2019 року
Київ
справа №809/821/17
адміністративне провадження №К/9901/44808/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Саприкіна І.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу №809/821/17
за позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської області
до Івано-Франківської обласної державної адміністрації,
третя особа: Національна академія внутрішніх справ
про визнання протиправним та скасування розпорядження,
за касаційною скаргою Заступника прокурора Львівської області
на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 5 вересня 2017 року (постановлену у складі головуючого судді Кишинського М.І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Пліша М.А., суддів Ільчишин Н.В., Шинкар Т.І.),
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
Перший заступник прокурора Івано-Франківської області звернувся в суд з адміністративним позовом до Івано-Франківської обласної державної адміністрації, третя особа: Національна академія внутрішніх справ про визнання протиправним та скасування розпорядження №810 від 30 листопада 2016 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що розпорядженням Івано-Франківської обласної державної адміністрації №810 від 30 листопада 2016 року "Про надання Національній академії внутрішніх справ дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою подальшої зміни її цільового призначення" надано дозвіл Національній академії внутрішніх справ на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою подальшої зміни її цільового призначення, за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Національної Гвардії, 14-В.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 5 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог, та відповідно, з правомірності дій та рішень відповідача.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заступник прокурора Львівської області звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Касаційна скарга обґрунтована тим що, відповідно до приписів частини першої, пʼятої статті 63 Закону України "Про освіту" від 23 травня 1991 року № 1060-XII (Закон втратив чинність на підставі Закону № 2145-VIII від 5 вересня 2017 року, однак був чинний, на момент виникнення спірних правовідносин) матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством. Обʼєкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно повʼязані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.
Національній академії внутрішніх справ згідно інформаційної довідки №73900762 від 24 листопада 2016 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотеки, Єдиного реєстру Заборон відчуження обʼєктів нерухомого майна щодо обʼєктів нерухомого майна від 24 жовтня 2016 року № 71181769 на праві постійного користування належить земельна ділянка площею 0,7128 га, розташована по вул. Національної Гвардії, 14в з цільовим призначення для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти. Крім того, згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № 2610100000:20:004:0140 загальною площею 0,7128, яка перебуває на праві постійного користування Прикарпатським юридичним інститутом Львівського державного університету внутрішніх справ, зазначено, що за цільовим призначенням вказана земельна ділянка повинна використовуватися для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти.
Також встановлено, що у відповідності до відомостей державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форма 6-зем) по Івано - Франківській ОДА щодо цільового використання земельної ділянки, площею 0,7128 га, що знаходиться по вул. Національної Гвардії, 14в, м. Івано-Франківськ, то за основним цільовим призначенням вказані землі на момент прийняття оскаржуваного розпорядження належать до земель закладів освіти.
Крім того, відповідно до статуту Національної академії внутрішніх справ вона є державним навчальним закладом та фінансується із державного бюджету.
Скаржник вважає, що фактичні обставини справи свідчать про те, що навчальний заклад є обʼєктом освіти та фінансується із бюджету, а земельна ділянка передана йому у постійне користування відноситься до його матеріально-технічної бази, а тому на неї поширюються імперативні вимоги статті 63 Закону України "Про освіту" щодо заборони приватизації або використання не за цільовим призначенням, тобто не в освітніх цілях.
Однак, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин вимоги статті 63 Закону України "Про освіту".
Позиція інших учасників справи
06 грудня 2017 року на адресу суду надійшли заперечення Національної академії внутрішніх справ на касаційну заступника прокурора Львівської області, в яких зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 809/821/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У звʼязку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Суддя-доповідач ухвалою від 11 грудня 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 809/821/17 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 12 грудня 2019 року.
Разом з касаційною скаргою подано клопотання про участь представника в розгляді справи в судовому засіданні, в задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2019 року.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що до обласної державної адміністрації звернувся ректор Національної академії внутрішніх справ із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,7128 га, що розташована в м. Івано - Франківську (вул. Національна Гвардія, 14-В) з метою зміни її цільового призначення із земель для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти на землі для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку.
Вказана земельна ділянка сформована, їй присвоєно кадастровий номер 2610100000:20:004:0140, категорія: землі житлової та громадської забудови, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти, власник - держава в особі Івано-Франківської облдержадміністрації, правокористувач - Національна академія внутрішніх справ.
Згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19 жовтня 2016 року №1093 "Про надання згоди на списання будівлі навчального корпусу" погоджено списання будівлі навчального корпусу, яка розташована на вищевказаній земельній ділянці і зобовʼязано ректора забезпечити її списання.
Івано-Франківською обласною державною адміністрацією видано розпорядження від 30 листопада 2016 року №810 "Про надання Національній академії внутрішніх справ дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою подальшої зміни її цільового призначення".
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанції доводів учасників справи
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зʼясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 5 вересня 2017 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року відповідають, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Норми матеріального права в цій справі суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно частини першої статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Частиною першою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно з частиною пʼятою статті 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.