РІШЕННЯ
Іменем України
09 грудня 2019 року
Київ
справа №9901/517/18
адміністративне провадження №П/9901/517/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Берназюка Я.О., суддів: Бучик А.Ю., Желєзного І.В., Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Корецького І.О.,
представника відповідача Русакової І.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу №9901/517/18
за позовом ОСОБА_1
до Вищої ради правосуддя
про скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
11 квітня 2018 року ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої ради правосуддя (далі також - ВРП, відповідач), в якому просив:
скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 13 березня 2018 року у справі №739/0/15-18 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України" (далі також - рішення від 13 березня 2018 року №739/0/15-18, оскаржуване рішення);
зобов`язати поновити ОСОБА_1 на посаді судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА
Позивач вважає, що рішення ВРП від 13 березня 2018 року №739/0/15-18 про його звільнення з посади судді має бути скасоване, оскільки є незаконним. Свою позицію позивач обґрунтовує наступним.
1. рішення від 13 березня 2018 року №739/0/15-18 не можна вважати мотивованим, оскільки в оскаржуваному рішенні ВРП посилається на статтю 126 Конституції України та статтю 115 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) як на підставу звільнення позивача з посади судді. Разом з тим, в оскаржуваному рішенні відсутня мотивація чому ВРП прийняла рішення про звільнення позивача із посади судді.
2. в пункті 3 частини шостої статті 126 Конституції України перераховані наступні самостійні підстави для звільнення судді: вчинення істотного дисциплінарного проступку; грубе чи систематичне нехтування обов`язками. Пославшись на вказану норму Конституції України, ВРП перерахувала обидві підстави для звільнення позивача, в той же час, не визначили в оскаржуваному рішенні, яка з зазначених підстав і чому покладена в основу рішення від 13 березня 2018 року №739/0/15-18.
3. рішення ВРП щодо звільнення позивача з посади судді прямо суперечить Європейським стандартам з питань правосуддя, зокрема пункту 9 Європейського статуту судді, та практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Кузнєцов проти Росії" від 23 жовтня 2008 року, "Hadjianastassiou v. Greece" від 16 грудня 1992 року, "Пронін проти України" від 18 липня 2006 року).
ВРП у відзиві на позовну заяву від 11 липня 2019 року не погоджується з вимогами позивача, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю. Свою позицію ВРП обґрунтовує наступним.
1. підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області слугувало рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 14 серпня 2017 року №2398/2дп/15-17, залишене без змін рішенням ВРП від 20 лютого 2018 року №565/0/15-17 "Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14 серпня 2017 року №2398/2дп/15-17 "Про притягнення судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності" (далі - рішення від 20 лютого 2018 року №565/0/15-17).
2. рішення ВРП від 20 лютого 2018 року №565/0/15-17 було предметом судового розгляду в порядку, визначеному частиною сьомою статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), і Велика Палата Верховного Суду постановою від 13 грудня 2018 року відмовила у задоволенні скарги ОСОБА_1 . При цьому, Великою Палатою Верховного Суду було встановлено, що ВРП, приймаючи оскаржуване рішення, діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, пропорційно, з урахуванням права судді на участь у процесі прийняття рішення, а також своєчасно, тобто протягом розумного строку.
3. постановою Великої палати Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі №11-314сап18, яка відповідно до статті 78 КАС України має преюдиційне значення для розгляду справи №9901/517/18, факт вчинення позивачем істотного дисциплінарного поступку та, як наслідок, правомірність рішення відповідача та його дисциплінарного органу про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарно стягнення у виді подання про його звільнення з посади, є підтвердженим та не потребує доказування.
4. оскаржуване рішення ВРП прийнято повноважним складом ВРП та підписано всіма її членами, які брали участь у його ухваленні, також містить посилання на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
ІІІ. КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 квітня 2018 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі: судді-доповідача Анцупової Т.О., суддів Гімона М.М., Коваленко Н.В., Кравчука В.М., Стародуба О.П.
23 квітня 2018 року Верховний Суд ухвалою відкрив провадження в адміністративній справі №9901/517/18 та призначив справу до судового розгляду в судове засідання з повідомленням (викликом) сторін.
16 травня 2018 року до Верховного Суду надійшло клопотання ВРП про зупинення провадження у справі №9901/517/18 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду адміністративної справи №11-314сап18 за скаргою ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 20 лютого 2018 року №565/0/15-17 "Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14 серпня 2017 року №2398/2дп/15-17 "Про притягнення судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності".
Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2018 року клопотання ВРП від 16 травня 2018 року задоволено, провадження у справі зупинене до набрання законної сили судовим рішенням у справі №11-314сап18 за скаргою ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 20 лютого 2018 року №565/0/15-18, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 14 серпня 2017 року №2398/2дп/15-17.
10 квітня 2019 року до Верховного Суду надійшло клопотання представника ВРП про поновлення провадження у справі. Зазначене клопотання обґрунтовано тим, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі №11-314сап18 залишено без задоволення скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 20 лютого 2018 року №565/0/15-18, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 14 серпня 2017 року №2398/2дп/15-17. Рішення Вищої ради правосуддя від 20 лютого 2018 року №565/0/15-18 залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2019 року клопотання представника ВРП від 10 квітня 2019 року задоволено, провадження у справі №9901/517/18 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про скасування рішення поновлено, а справу призначено до розгляду в судове засідання з повідомленням (викликом) сторін.
У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду суді Анцупової Т.О. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року №13), яка була суддею-доповідачем у справі №9901/517/18, справу передано на повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, відповідно до якого, визначено новий склад колегії суддів, а саме: суддя-доповідач (головуючий) Берназюк Я.О., судді Бучик А.Ю., Желєзний І.В., Мороз Л.Л., Рибачук А.І.
Суддею-доповідачем ухвалою від 28 травня 2019 року прийнято до свого провадження справу №9901/517/18 та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судовому засіданні 21 жовтня 2019 року суддею Мороз Л.Л., з посиланням на положення пункту 4 частини першої статті 36 КАС України, статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та практику Європейського суду з прав людини у справі "Газета "Україна-центр" проти України" від 15 жовтня 2010 року, заявлено про самовідвід від розгляду зазначеної справи.
Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року заяву про самовідвід судді Мороз Л.Л. задоволено та передано справу №9901/517/18 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому КАС України.
Відповідно до повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 жовтня 2019 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі: судді-доповідача (головуючий) Берназюка Я.О., суддів Бучик А.Ю., Желєзного І.В., Рибачука А.І. та Стеценка С.Г.
Позивач, будучи належним чином повідомлений, у судове засідання 21 жовтня 2019 року, 11 листопада 2019 року та 9 грудня 2019 року не з`явився, пояснень щодо неможливої участі у судовому засіданні чи клопотання про розгляд справи за його відсутності суду не надав, що однак, відповідно до статті 205 КАС України не є перешкодою для розгляду справи по суті.
У судовому засіданні представник відповідача підтримала позицію з підстав, аналогічних тим, що їх викладено у відзиві на позовну заяву та просила відмовити в задоволенні позову повністю.
IV. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Перевіривши матеріали справи, взявши до уваги пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Верховний Суд встановив наступне.
ОСОБА_1 Указом Президента України від 24 квітня 2012 року №286/2012 призначений строком на п`ять років на посаду судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.
22 березня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до ВРП зі скаргою щодо неправомірних, на його думку, дій судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 під час розгляду цивільної справи №175/2215/14-ц.
Друга Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 12 червня 2017 року №1469/2дп/15-17 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 .
Рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП від 14 серпня 2017 року № 2398/2дп/15-17 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді внесення подання ВРП про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.
Під час розгляду дисциплінарної справи, відкритої за скаргою ОСОБА_2, Друга Дисциплінарна палата ВРП установила низку грубих порушень норм процесуального права, допущених суддею ОСОБА_1 . під час розгляду цивільної справи №175/2215/14-ц, а саме:
- порушено правила виключної підсудності, передбачені частиною першою статті 114 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України);
- позивач у справі не є споживачем послуг, наданих банком, у розумінні Закону України "Про захист прав споживачів", тому ця справа не підлягала розгляду в порядку вказаного Закону;
- суддя ОСОБА_1, здійснюючи розгляд указаної справи, умисно або внаслідок грубої недбалості проігнорував приписи статті 3 ЦПК України та всупереч наявним у справі документам свідомо не надав правової оцінки тому, що договір іпотеки жодним чином не зачіпав права позивача та не стосувався спільного майна подружжя;
- приймаючи рішення про визнання недійсним договору іпотеки, укладеного між банком та ОСОБА_4, суддя не навів жодних мотивів, які давали б правові підстави ухвалити таке рішення;
- суддя ОСОБА_1 систематично порушує норми процесуального права під час здійснення правосуддя, що призводить до порушення правил підсудності.
Із рішення від 14 серпня 2017 року №2398/2дп/15-17 вбачається, що при його прийнятті Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що порушення закону, допущені суддею ОСОБА_1 при розгляді цивільної справи №175/2215/14-ц, є очевидними та грубими, дисциплінарний проступок є істотним, а його наслідки негативно вплинули на ступінь довіри суспільства до судової влади в цілому. При обранні виду дисциплінарного стягнення Друга Дисциплінарна палата ВРП врахувала особу судді ОСОБА_1, який позитивно характеризується, дисциплінарних стягнень не має, проте з огляду на істотність дисциплінарного проступку та його наслідки дисциплінарний орган дійшов висновку про те, що застосування більш м`якого виду дисциплінарного стягнення, ніж подання про звільнення судді з посади, не буде пропорційним характеру вчиненого проступку.
11 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ВРП зі скаргою на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 14 серпня 2017 року №2398/2дп/15-17.
За результатами розгляду скарги ОСОБА_1 . ВРП прийняла рішення від 20 лютого 2018 року №565/0/15-18 "Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 14 серпня 2017 року №2398/2дп/15-17 про притягнення судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності". ВРП дійшла висновку, що порушення законодавства, допущені суддею ОСОБА_1, правильно кваліфіковані дисциплінарним органом як істотний дисциплінарний проступок, а застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади є обґрунтованим.
27 лютого 2018 року до Вищої ради правосуддя надійшло подання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (вх. № 2005/0/8-18) про звільнення судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 (Рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 14 серпня 2017 року № 2398/2дп/15-17). До подання додано дисциплінарну справу.
13 березня 2018 року ВРП, розглянувши подання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про звільнення судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1, за результатами голосування одноголосно прийняла рішення №739/0/15-18 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України".
З рішення від 13 березня 2018 року №739/0/15-18 вбачається, що при його прийнятті ВРП дійшла висновку, що дисциплінарне провадження щодо судді ОСОБА_1 здійснено згідно з передбаченою чинним законодавством України процедурою, а рішення про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності ухвалено Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя у межах визначених законом повноважень.
Крім того, з рішення від 13 березня 2018 року №739/0/15-18 вбачається, що при його прийняття ВРП керувалася пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, статтею 115 Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до яких підставою для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
При цьому, судом встановлено, що рішення ВРП від 20 лютого 2018 року №565/0/15-17 було предметом судового розгляду в порядку, визначеному частиною сьомою статті 266 КАС України, і Велика Палата Верховного Суду постановою від 13 грудня 2018 року у справі №11-314сап18 відмовила у задоволенні скарги ОСОБА_1 .
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи те, що справа №9901/517/18 взаємопов`язана зі справою №11-314сап18, і в цих справах беруть участь ті самі особи ( ОСОБА_1 та Вища рада правосуддя), а також те, що оскаржуване рішення у цій справі (від 13 березня 2018 року №739/0/15-18) прийняте на основі рішення, яке було предметом оскарження у справі №11-314сап18 (від 14 серпня 2017 року №2398/2дп/15-17 "Про притягнення судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності", яке залишене без змін рішенням ВРП від 20 лютого 2018 року №565/0/15-18), то обставини встановлені в адміністративній справі №11-314сап18 не підлягають доказуванню у цій справі.
Зокрема, Великою Палатою Верховного Суду у справі №11-314сап18 було зазначено про обґрунтованість висновку ВРП та її дисциплінарного органу про те, що при постановленні заочного рішення від 16 червня 2014 року про задоволення позовних вимог ОСОБА_5 суддя ОСОБА_1 : порушив правила виключної підсудності, які були встановлені статтею 114 ЦПК України та роз`яснені у постановах пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року №3 та 30 березня 2012 року №5; не надав правової оцінки тому, що договір іпотеки жодним чином не зачіпав права позивача та не стосувався спільного майна подружжя; на порушення статті 213 ЦПК України не навів жодних мотивів, які давали б правові підстави ухвалити рішення в частині визнання недійсним договору іпотеки, укладеного між банком та ОСОБА_4
Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що внаслідок прийняття суддею ОСОБА_1 заочного рішення в цивільній справі №175/2215/14-ц з недотриманням норм ЦПК України порушено права ОСОБА_2, який за договором купівлі-продажу придбав двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, з якої після прийняття заочного рішення було знято заборону відчуження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, внесено до Державного реєстру іпотек відомості про виключення з реєстру запису щодо обтяжень вказаної квартири та до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна - відомості про виключення з реєстру запису щодо накладення заборон відчуження вказаної квартири. При цьому, 27 жовтня 2016 року за заявою представника ТОВ "ОТП Факторинг Україна" суддя ОСОБА_1 постановив ухвалу про поворот виконання заочного рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2014 року в указаній справі, після чого ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 та третьої особи ОСОБА_4 (попереднього власника придбаної ОСОБА_2 квартири), в якому в рахунок погашення заборгованості за кредитом, отриманим ОСОБА_4, просить звернути стягнення на квартиру (предмет іпотеки), що на момент звернення з указаним позовом належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу.
Крім того, Великою Палатою Верховного Суду встановлено, що практика ухвалення суддею ОСОБА_1 заочних рішень про визнання недійсними іпотечних договорів щодо майна, розташованого за межами територіальної юрисдикції Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області, а згодом їх скасування та залишення позову без розгляду у зв`язку з неявкою сторін у судове засідання, спостерігається також у розглянутих під головуванням цього судді справах №2-175/5829/13-ц, №2-175/6058/13-ц, №2-175/1555/14-ц, №2-175/2063/14-ц, №2-175/2567/14-ц, №2-175/4050/14-ц, №2-175/3591/15-ц, №175/3752/15-ц, №175/208/16-ц, №175/3394/15-ц, №175/207/16-ц, рішення у яких містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
З огляду на встановлені за результатами розгляду дисциплінарної справи порушення суддею ОСОБА_1 . норм процесуального права, Велика Палата Верховного Суду у справі №11-314сап18 дійшла висновку, що ВРП та її Друга Дисциплінарна палата дійшли обґрунтованого висновку про те, що порушення закону, допущені суддею ОСОБА_1, є очевидними та грубими, дисциплінарний проступок є істотним, а його наслідки негативно вплинули на ступінь довіри до судової влади в цілому.
V. ОЦІНКА СУДУ
Суд, вивчивши доводи позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх належними та допустимими доказами, дійшов таких висновків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.