ПОСТАНОВА
Іменем України
13 грудня 2019 року
Київ
справа №379/406/15-а
адміністративне провадження №К/9901/2432/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №379/406/15-а
за позовом ОСОБА_1 до Таращанської міської ради Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, про скасування рішення в частині та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Таращанської міської ради Київської області на постанову Таращанського районного суду Київської області від 8 квітня 2015 року, ухвалену у складі головуючого судді Потеряйко С.А., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року, постановлену колегією суддів у складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання незаконним пункту 8.1 рішення Таращанської міської ради Київської області № 690-53-VІ від 25.11.2014 та про зобов`язання відповідача поновити договір оренди земельної ділянки від 03.09.2010.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 03.09.2010 між нею та Таращанською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,02 га., а за приписами ст. 33 Закону України "Про оренду землі" вона має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Проте, 25.11.2014 відповідач прийняв рішення, яким відмовив їй у наданні дозволу на передачу землі в оренду.
Постановою Таращанського районного суду Київської області від 8 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року, позов задоволено частково.
Визнано незаконним п.8, п.п. 8.1 рішення Таращанської міської ради № 690-53-VІ від 25.11.2014.
В іншій частині позовних вимог провадження у справі закрито.
Суди встановили, що рішенням Таращанської міської ради № 454-31-V від 20.05.2010 ОСОБА_1 надано дозвіл на укладення договору оренди земельної ділянки орієнтовною площею 0,02 га, яка розташована біля садиби № АДРЕСА_1, строком на 4 роки.
03 вересня 2010 року між Таращанською міською радою та позивачем укладено договір оренди земельної ділянки № 67 за умовами якого останній передано у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,02 га, яка знаходиться біля садиби АДРЕСА_1
Вказаний договір укладено терміном на 4 роки та зареєстровано в Таращанській міській раді, про що у реєстрі земель вчинено запис № 67 від 03.09.2010.
У зв`язку із закінченням строку користування землею, 6 листопада 2014 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про передачу зазначеної земельної ділянки в оренду.
25 листопада 2014 року Таращанською міською радою прийнято рішення № 690-53-VІ "Про розгляд клопотань та заяв". Підпунктом 8.1 пункту 8 цього рішення позивачеві відмовлено у наданні дозволу на передачу земельної ділянки у користування на умовах оренди.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що оскільки після закінчення дії договору позивач продовжувала користуватися земельною ділянкою, а відповідач не надіслав листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені. За наведених обставин суди дійшли висновку про протиправність оскаржуваного пункту рішення.
Також суди дійшли висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині вимог про зобов`язання відповідача поновити договір оренди земельної ділянки з огляду на те, що такі вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Не погоджуючись із такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Таращанська міська рада оскаржила їх у касаційному порядку. Просить скасувати ухвалені судові рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
У поданих запереченнях позивачка просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги з огляду на таке.
Розглядаючи дану справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв`язку з чим розгляд даної справи в частині вимог про скасування п.8, п.п. 8.1 рішення Таращанської міської ради № 690-53-VІ від 25.11.2014 слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.
З такими висновками судів колегія не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Згідно зі ст. 5 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) одним із принципів земельного законодавства є забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.
Пунктами "а", "б" ч. 1 ст. 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Це положення узгоджується з вимогами ч. 2 ст. 16 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV "Про оренду землі", згідно з яким укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
Частинами 1 та 6 ст. 33 цього Закону передбачено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). У разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Отже, з моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб`єктами та в подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до статті 2 КАС (у редакції, чинній на час подання позову) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС у зазначеній редакції).