ПОСТАНОВА
Іменем України
13 грудня 2019 року
Київ
справа №822/1383/17
адміністративне провадження №К/9901/38874/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу №822/1383/17
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнанання протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Ковальчук О.К., та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Драчук Т.О., суддів: Загороднюка А.Г., Полотнянка Ю.П.,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надати йому дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0 га з метою подальшої безплатної передачі у власність для введення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Завалійківської сільської ради Волочиського району Хмельницької області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся із заявою до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з метою отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Проте, відповідач належним чином не розглянув звернення позивача у строки, визначені законодавством, а також неправомірно відмовив листом у наданні такого дозволу.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.
Судами встановлено, що 14.02.2017 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з заявою про надання йому дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів Завалійківської сільської ради Волочиського району Хмельницької області.
До заяви позивачем було додано: копію паспорта, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки та викопіювання.
Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області листом від 14.03.2017 №К-3957/0-1511/6-17 відмовило позивачу у задоволенні його заяви, повідомивши, що відповідно до листа управління Держгеокадастру у Старокостянтинівському районі дана земельна ділянка перебуває у користуванні третіх осіб.
Не погоджуючись з вказаною відмовою позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що відповідач відмовляючи позивачу у наданні дозволу на виготовлення проєкту землеустрою, діяв у межах повноважень та у спосіб, який визначено чинним законодавством.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для особистого селянського господарства.
У поданому відзиві відповідач просить відмовити у задоволенні скарги, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про задоволення скарги з огляду на таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі по тексту - ЗК України) та Законом України "Про землеустрій".
Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
Згідно з частиною першою статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Частиною шостою статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Приписами абзацу першого частини сьомої статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.