ПОСТАНОВА
Іменем України
12 грудня 2019 року
Київ
справа №820/6066/16
адміністративне провадження №К/9901/23385/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача Бевзенка В.М.,
суддів: Данилевич Н.А., Уханенка С.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017 (постановлена у складі колегії Бершова Г.Є., Ральченка І.М., Катунова К.О.)
у справі №820/6066/16
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області,
треті особи: Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України
про визнання неправомірною відмови, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (далі - відповідач, ТУ ДСА України у Харківській області), треті особи: Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України, в якому просив:
- визнати неправомірною відмову відповідача розрахунку та виплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні у відставку;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою у відповідності до частини 1 статті 136 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції, чинній до 01.04.2014 року) .
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що право як на відставку, так і виплату у зв`язку з цим одноразової вихідної допомоги позивач набув ще до прийняття Закону України від 27 березня 2014 року № 1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", а тому вважає, що у відповідності до приписів статті 8 Конституції України, рішень Європейського суду з прав людини має право на отримання при виході у відставку на виплату одноразової вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 позов задоволено:
- визнано неправомірною відмову ТУ ДСА України у Харківській області в розрахунку та виплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні у відставку;
- зобов`язано ТУ ДСА України у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою у відповідності до частини 1 ст. 136 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI).
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що за суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді та такі ж гарантії недоторканності та соціального захисту, як і до виходу у відставку (згідно довідки про розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, ОСОБА_1 має стаж роботи на посаді судді 29 років 03 місяці 05 днів), скасування при виході у відставку гарантованої виплати вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою є обмеженням соціальних гарантій суддів, передбачених Конституцією України та іншими Законами України, оскільки зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може бути звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017, скасовано Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 та прийнято по справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у позивача відсутні правові підстави для виплати вихідної допомоги у розмірі 10-ти місячних заробітних плат за останньою посадою, оскільки право на відставку позивачем реалізовано після набрання чинності Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні від 27 березня 2014 року № 1166-VII (далі - Закон № 1166-VII).
Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї
27.03.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга позивача, яка 15.02.2018 року була передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.
У касаційній скарзі позивач не погоджуючись із рішенням апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Касаційна скарга вмотивована тим, зокрема, що Закон № 1166-VII, яким виключено статтю 136 із Закону № 2453-VI, не поширюється на позивача, як такий, що не має зворотної сили, оскільки звужує зміст та обсяг існуючих прав та позбавляє вже набутого права на отримання вихідної допомоги. Посилаючись статтю 22 Конституції України вважає, що не може бути позбавлений вже набутого ним права на вихідну допомогу, а тому Закон № 1166-VII не може бути застосований до скаржника.
У письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Фактичні обставини справи
Наказом начальника управління юстиції виконкому Харківської обласної Ради народних депутатів № 02-7/54 від 22.06.1987 року на підставі результатів виборів районних (міських) народних судів, проведених 21.06.1987 року, ОСОБА_1 був зарахований на посаду народного судді Ізюмського міського народного суду Харківської області з 22.06.1987 року.
Постановою Верховної Ради України № 1895-ІІІ від 13.07.2000 року ОСОБА_1 обраний суддею безстроково.
У липні 2016 року позивач звернувся до Вищої ради юстиції і Верховної ради України із заявами про відставку.
Постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 року № 1515-VІІІ позивач звільнений у відставку, а наказом в.о. голови Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 27.09.2016 року № 02-03/89 відрахований зі штату Ізюмського міськрайонного суду Харківської області.
У зв`язку з тим, що в наказі в.о. голови Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 27.09.2016 року не було вказано про виплату належної позивачу вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат, 17.10.2016 року позивач звернувся до відповідача з заявою про нарахування і виплату зазначеної вихідної допомоги згідно з частини 1 статті 136 Закону № 2453-VI.
Листом за № 06-16/4304/16 від 21.10.2016 року відповідач повідомив позивачу, що на час прийняття постанови Верховної Ради України від 08.09.2016 року № 1515-VІІІ "Про звільнення суддів", якою позивача, як суддю Ізюмського міськрайонного суду Харківської області, звільнено зі штату зазначеного суду, статтею 143 Закону № 2453-VI, яка передбачає, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, не набрала чинності. Положення вищевказаного Закону набрали чинності 30.09.2016 року. За загальним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ "Про статус суддів" було визначено, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень. При цьому частиною третьою цієї ж статті встановлювалось, що судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.