ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 922/281/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Injoit LTD
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2019 (судді: Россолов В. В., Гетьман Р. А., Хачатрян В. С.) і рішення Господарського суду Харківської області від 28.05.2019 (суддя Бринцев О. В.) у справі
за позовом Injoit LTD (Англія)
до Фізичної особи - підприємця Іванова Андрія Васильовича
про стягнення 10 360, 00 доларів США (290 428, 18 грн)
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У лютому 2019 року Injoit LTD (компанія, зареєстрована в Англії та Уельсі за № 7150135) (далі - Injoit LTD; товариство) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) Іванова А. В. про стягнення безпідставно одержаних коштів у сумі 10 360 доларів США.
1.2. Позовні вимоги з посиланням на положення статті 1212 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що 07.06.2018, 20.06.2018 і 29.06.2018 згідно з банківської виписки, Injoit LTD на розрахунковий рахунок ФОП Іванова А. В. перерахувало грошові кошти за відсутності документів на підтвердження виконання робіт відповідачем на спірну суму.
При цьому, позивач зазначав, що ФОП Іванов А. В. направив Injoit LTD заяву про розірвання контракту, укладеного між сторонами з 01.06.2018.
Листи товариства про повернення помилково перерахованих грошових коштів залишені відповідачем без відповіді і задоволення, що стало підставою для звернення до суду.
1.3. У відзиві на позову заяву ФОП Іванов А. В. просив відмовити у її задоволенні, наголошуючи, що з квітня 2016 року він надавав товариству послуги з програмування, що підтверджується інвойсами, виписками з особового рахунку ФОП Іванова А. В., якими підтверджується оплата складених інвойсів, а також актами про надані послуги. Зазначене свідчить про довготривалі правовідносини між сторонами.
26.05.2018 ФОП Іванов А. В. прийняв рішення про припинення господарських відносин з Injoit LTD з 01.06.2018 у зв`язку з чим направив позивачеві відповідну заяву з проханням провести оплату за відпрацьований час, що і було підставою для перерахування позивачем 3 700 доларів США згідно з інвойсом від 22.05.2018 № 5.
Крім того, на прохання Injoit LTD, протягом червня 2018 року ФОП Іванов А. В. надав послуги з програмування, що стало підставою для сплати грошових коштів згідно з відповідними інвойсами.
2. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.05.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2019, у задоволенні позову відмовлено, через недоведеність позивачем його вимог.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2019 і рішенням Господарського суду Харківської області від 28.05.2019, Injoit LTD у касаційній скарзі просить їх скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального права, а саме статті 1212 Цивільного кодексу України і процесуального права, а саме статей 77-79 Господарського процесуального кодексу України.
Скаржник зазначає, що жодними допустимими і достовірними доказами не доведено наявність контракту № INJ01/04/16, укладеного між сторонами, який би діяв на час перерахування позивачем спірної суми у період з 07.06.2018 по 29.06.2018.
Заявник касаційної скарги акцентував, що оригінали письмових доказів, на які посилався суд першої інстанції, відповідач суду не надавав, а представник позивача, у свою чергу, наполягав, що подані копії письмових доказів (актів виконаних робіт та інвойсів) викликають сумнів відповідності їх оригіналу, отже є підробленими. На переконання скаржника, суд першої інстанції не повинен був брати такі докази до уваги, а суд апеляційної інстанції зазначене залишив поза увагою. Суди взяли до уваги докази, які позивач не визнає.
Крім того, скаржник зауважує, що наявність договірних відносин між позивачем і відповідачем у період з 2016 року по 07.06.2018 не була предметом спору і предметом доказування, а у позовній заяві чітко зазначено період за який відповідач безпідставно отримав кошти у сумі 10 360 доларів США, а саме з 07.06.2018 по 29.06.2018 і саме цей період і зазначена позивачем сума є предметом спору.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу ФОП Іванов А. В. просить відмовити у її задоволенні, а судові рішення залишити без змін, наголошуючи, що існування між сторонами договірних відносин починаючи з квітня 2016 року по липень 2018 року підтверджуються наявними у матеріалах справи інвойсами за 2016-2018 роки, виписками з особового рахунку ФОП Іванова А. В., що підтверджують оплату складених інвойсів та актами про надані послуги, які з боку Injoit LTD підписано директором товариства Філатовим Тарасом.
Крім того маючи сумніви у справжності доказів представник позивача мав можливість заявити клопотання про проведення експертизи, проте зазначеним правом не скористався, а посилання у касаційній скарзі на залишення судами поза увагою заявлене представником позивача клопотання про дослідження та огляд оригіналів письмових доказів не відповідають дійсності, оскільки таке клопотання представник позивача не заявляв.
Також ФОП Іванов А. В. вважає безпідставними доводи скаржника, що суди вийшли за межі позовних вимог, акцентуючи на правовій позиції, викладеній, зокрема, у постановах Верховного Суду у справі № 910/9072/17 і № 904/10123/17.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржувані у справі судові рішення, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
4.2. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога Injoit LTD про стягнення з ФОП Іванова А. В. безпідставно одержаних коштів у сумі 10 360 доларів США на підставі статті 1212 Цивільного кодекс України.
4.3. За змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
4.4. Згідно із частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, на підставі якої позивачем заявлені позовні вимоги, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Аналіз статті 1212 цього Кодексу дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
4.5. Суди попередніх інстанцій установили, що зі змісту наявних у матеріалах справи актів виконаних послуг, інвойсів і виписок з особового рахунку ФОП Іванова А. В., відкритого у ПАТ "ОТП Банк", убачається, що починаючи з квітня 2016 року по червень 2018 ФОП Іванов А. В. надавав послуги з програмування, які приймались та оплачувались Injoit LTD з визначенням підстав перерахування коштів - оплата послуг за контрактом від 01.04.2016.
Суди попередніх інстанцій установили, а Injoit LTD не спростував надання відповідачем послуг за контрактом від 01.04.2016.
Більш того, у позовній заяві Injoit LTD в обґрунтування своїх доводів щодо безпідставності перерахування ним грошових коштів 07.06.2018, 20.06.2018 і 29.06.2018 ФОП Іванову В.А. зазначило про надіслання відповідачем листа про розірвання з 01.06.2018 в односторонньому порядку контракту від 01.04.2016.
4.6. Суди також установили, що Injoit LTD перерахувало ФОП Іванову А. В. 3 700,00 доларів США (номер операції платника RB107068BEHOXIC) із зазначенням підстави перерахування - оплата за інвойс від 22.05.2018, контракт від 01.04.2016; 2 960,00 доларів США (номер операції платника RBD20068AKFOY680) із зазначенням підстави перерахування - оплата за контрактом з Injoit LTD; 3 700,00 доларів США (номер операції платника RBD290688YGHWNWG) із зазначенням підстави перерахування - оплата за контрактом від 01.04.2016.
Отже, як установили суди, при проведенні платежів Injoit LTD визначалась підстава для проведення оплати - контракт від 01.04.2016 та інвойс від 22.05.2018.
При цьому, зі змісту інвойсів від 22.05.2018 № 5, від 01.06.2018 № 6 і від 28.06.2018 № 7 убачається, що виставлені суми є платою за надані ФОП Івановим А. В. послуги Injoit LTD з програмування (комп`ютерне програмування, консультування з питань інформатизації, аналіз потреб замовника, планування і проектування інтегрованих комп`ютерних схем).
Суди установили, що зазначена у цих інвойсах вартість наданих послуг повністю відповідає сумам, сплаченим Injoit LTD за номерами операцій платника RB107068BEHOXIC, RBD20068AKFOY680, RBD290688YGHWNWG, про повернення яких він звернувся до суду з відпвоідним позовом.
4.7. Колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторонам (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно зі статтями 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.