ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 915/459/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І. С. - головуючого, Мачульського Г. М., Міщенка І. С.,
за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - Коваленка С. В.,
Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" - Іщенко Н. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2019
(у складі колегії суддів: Аленін О. Ю. (головуючий), Лавриненко Л. В., Філінюк І. Г.)
та на рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.07.2019
(суддя Коваль С. М.)
у справі № 915/459/19
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго"
про стягнення коштів у сумі 70 084 863,71 грн,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2019 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач, НАК "Нафтогаз України") (змінене найменування - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" (далі - відповідач) про стягнення 70 084 863,71 грн, з яких 41 783 547,12 грн основного боргу, 10 395 456,73 грн пені, 3 772 199,62 грн 3 % річних та 14 133 660,24 грн інфляційних втрат.
Позовну заяву обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором постачання природного газу від 12.10.2016 №5190/1617-ТЕ-22 у частині повного та своєчасного розрахунку за фактично переданий природний газ у період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року.
У суді першої інстанції відповідач у відзиві від 29.03.2019 на позовну заяву заявив клопотання, зокрема, про зменшення розміру пені до 10 000,00 грн.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 01.07.2019 позов задоволено частково.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 64 156 328,43 грн, з яких 41 421 004,12 грн основного боргу, 5 197 728,36 грн пені, 3 772 199,62 грн 3 % річних, 13 765 396,33 грн інфляційних втрат, 665 626,50 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги в частині стягнення 41 421 004,12 грн основного боргу, 3 772 199,62 грн 3 % річних, 13 765 396, 33 грн інфляційних втрат та 5 197 728,36 грн пені є обґрунтованими через неналежне виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором постачання природного газу від 12.10.2016 №5190/1617-ТЕ-22.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у зв`язку з частковою оплатою основного боргу, що не було враховано позивачем при звернення із позовом, невірним розрахунком позивачем інфляційних втрат та зменшення розміру заявленої до стягнення пені.
Частково задовольнивши клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 10 000,00 грн та зменшивши розмір належної до стягнення пені на 50 %, суд першої інстанції врахував збитковість відповідача, зважив на те, що нарахування та стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат компенсує позивачеві негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов договору, а стягнення з відповідача пені у повному обсязі є неспіврозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2019 рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.07.2019 скасовано в частині відмови у задоволенні позову про стягнення інфляційних втрат у розмірі 368 263,91 грн. Позов в цій частині задоволено. В іншій частині рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.07.2019 залишено без змін з викладенням резолютивної частини рішення у новій редакції.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 368 263,91 грн, суд апеляційної інстанції виходив з правомірності нарахування позивачем інфляційних втрат.
Разом з тим суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції щодо зменшення розміру належної до стягнення з відповідача пені на 50 %.
Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо зменшення розміру належної до стягнення з відповідача пені на 50 %, у жовтні 2019 року позивач через суд апеляційної інстанції подав до Касаційного господарського суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 5 197 728,36 грн та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у цій частині.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50 %, врахувавши лише інтереси відповідача та не надавши оцінки доводам позивача.
Суди при зменшенні розміру пені на 50 % не надали об`єктивної оцінки винятковості даного випадку, виходячи з інтересів не лише відповідача, а й позивача; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання відповідачем; невідповідності розміру пені наслідкам порушення; зменшення розміру пені суперечить принципам розумності, справедливості та добросовісності, що призводить до зловживань з боку відповідача; нараховані штрафні санкції не є надмірно великими у порівнянні з невиконаними зобов`язаннями за договором постачання природного газу від 12.10.2016 №5190/1617-ТЕ-22; несвоєчасність оплати контрагентами послуг з постачання природного газу перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків та погіршує його фінансове становище; зменшення судом розміру пені через відсутність у боржника необхідних коштів є звільненням його від відповідальності.
Разом з тим позивач зазначив, що судами попередніх інстанцій помилково не враховано правові позиції, викладені у постанові Вищого господарського суду України від 08.04.2015 у справі № 902/1568/14 та у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/14 та від 12.06.2018 у справі №922/1010/16.
29.11.2019 відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечив доводи касаційної скарги, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2019 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.07.2019 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 5 197 728,36 грн пені - без змін.
Заслухавши у судовому засіданні 04.12.2019 доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.10.2016 між НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та Обласним комунальним підприємством "Миколаївоблтеплоенерго" (споживач) укладено договір постачання природного газу № 5190/1617-ТЕ-22 (далі - договір від 12.10.2016 № 5190/1617-ТЕ-22), відповідно до пп. 1.1, 1.2 якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Згідно з п. 5.2 договору від 12.10.2016 № 5190/1617-ТЕ-22 ціна за 1000 куб. м. природного газу за цим договором становить 4 942,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40 грн.
З укладенням між сторонами додаткової угоди від 31.03.2017 № 3 (яка набирає чинності з дати її підписання сторонами і діє з 01.04.2017), якою сторони вносили зміни у договір від 12.10.2016 № 5190/1617-ТЕ-22, ціна за 1000 куб. м. природного газу з 01.04.2017 залишилась незміненою.
Відповідно до п. 6.1 договору від 12.10.2016 № 5190/1617-ТЕ-22 оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3 цього договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.
Уклавши додаткову угоду від 31.03.2017 № 2 (яка набирає чинності і діє з дати її підписання сторонами), сторони погодили внести зміни у п. 6.1 договору від 12.10.2016 № 5190/1617-ТЕ-22, зі змісту яких вбачається, що вказаний пункт договору доповнено пп. 6.1.1- 6.1.3, за умовами яких у строк до 15-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, споживач має право надати постачальнику довідку щодо суми коштів, які підлягають обов`язковій сплаті постачальнику природного газу протягом міжопалювального періоду, в рахунок оплати за природний газ, спожитий в кожному місяці опалювального сезону, за формою згідно з додатком 5 до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630.
У разі, коли споживач відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" не є виконавцем житлово-комунальної послуги з централізованого опалення, він має право надати постачальнику до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу, довідку, складену на підставі відповідної довідки виконавця житлово-комунальної послуги з централізованого опалення.
При цьому відповідальність за достовірність наданої постачальнику інформації покладається на споживача.
Останній строк надання довідки за цим договором є 15.04.2017. У разі ненадання довідки до 15.04.2017 (включно), споживач втрачає право на перенесення строків остаточних розрахунків відповідно до п. 6.1.3 (п. 6.1.2 договору від 12.10.2016 №5190/1617-ТЕ-22).
У разі надання споживачем постачальнику довідки, терміном остаточного розрахунку за зобов`язаннями споживача, які підлягають обов`язковій сплаті у відповідному місяці міжопалювального періоду, на суму, визначену в довідці, вважається останній день цього місяця (п. 6.1.3 договору від 12.10.2016 № 5190/1617-ТЕ-22).
Відповідно до п. 7.2 договору від 12.10.2016 № 5190/1617-ТЕ-22 споживач зобов`язаний, зокрема, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
За умовами п. 8.2 договору від 12.10.2016 № 5190/1617-ТЕ-22 у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Додатковою угодою від 31.03.2017 № 3 (яка набирає чинності з дати її підписання сторонами і діє з 01.04.2017) сторони погодили зменшити розмір пені за порушення строків оплати споживачем з 21 % до 16,4 % (п. 7 додаткової угоди від 31.03.2017 №3).
Відповідно до п. 12.1 договору від 12.10.2016 № 5190/1617-ТЕ-22 (у редакції додаткової угоди від 31.03.2017 № 3) договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 30.09.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Судами попередніх інстанцій встановлено і те, що у період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ обсягом 54882,426 тис. куб. м. на загальну суму 325 474 739,16 грн (з ПДВ), що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016, від 30.11.2016, від 31.12.2016, від 31.01.2017, від 28.02.2017, від 31.03.2017, від 30.04.2017.
Позивач, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов п. 6.1 договору від 12.10.2016 № 5190/1617-ТЕ-22 щодо здійснення розрахунків за одержаний природний газ у встановлений договором строк, звернувся з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача 41 783 547, 12 грн основного боргу, 10 395 456,73 грн пені, 3 772 199,62 грн 3 % річних, 14 133 660,24 грн інфляційних втрат.
Суд першої інстанції рішенням від 01.07.2019 позов задовольнив частково та стягнув з відповідача на користь позивача 41 421 004,12 грн основного боргу, 3 772 199,62 грн 3% річних, 13 765 396,33 грн інфляційних втрат та 5 197 728, 36 грн пені. Водночас суд першої інстанції частково задовольнив клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 10 000,00 грн та зменшив розмір належної до стягнення пені на 50 %.