Постанова
Іменем України
12 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 639/2184/16-ц
провадження № 61-15936св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2, в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу законного представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Харківської області від 16 травня 2017 року у складі колегії суддів: Піддубного Р. М., Пономаренко Ю. А., Котелевець А. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3, про встановлення порядку користування квартирою.
Позовна заява мотивована тим, що їй на підставі договору дарування частини комунальної квартири від 18 січня 2010 року належить 38/100 частини комунальної квартири АДРЕСА_1 .
Зазначала, що відповідачеві ОСОБА_2, 1999 року народження, інтереси якого представляє опікун ОСОБА_3, належить на праві власності 62/100 частини вказаного нерухомого майна. Оскільки між сторонами не досягнуто домовленості про відповідне користування квартирою, вона змушена звертатися до суду за захистом свого права та на виділ своєї частки із загального майна.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 січня 2017 року у складі судді Гаврилюк С. М. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з долученого позивачкою до матеріалів справи висновку судової будівельно-технічної експертизи від 17 січня 2011 року, проведеної у іншій справі, визначити порядок користування зазначеними у позові приміщеннями між співвласниками відповідно до ідеальних часток не можливо, оскільки ці приміщення є приміщеннями загального користування.
Крім того, районний суд зазначив, що позивачем було заявлено клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи лише на предмет визначення можливих варіантів виділу в натурі 38/100 частин комунальної квартири АДРЕСА_1, що належать їй на праві власності. За висновком вказаної судової будівельно-технічної експертизи від 31 жовтня 2016 року № 6544/10235 з технічної точки зору провести виділ 38/100 частин комунальної квартири АДРЕСА_1 відповідно до часток співвласників та з відступом від них неможливо.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Харківської області 16 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 січня 2017 року скасовано.
Позов ОСОБА_1 задоволено.
Визначено порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділено ОСОБА_1 у користування житлову кімнату "3" площею 12,0 кв. м, житлову кімнату "6", площею 9,2 кв. м, вбудовану шафу "7", площею 0,7 кв. м, ОСОБА_2 виділено у користування житлову кімнату "4" площею 24,1 кв. м, житлову кімнату "5", площею 12,8 кв. м. У спільному користування залишено коридор "1", коридор "2", кухню "8", санвузол "9".
Зобов`язано ОСОБА_2 демонтувати перегородку в приміщенні "1", влаштувати коридор площею 7,0 кв. м; між приміщеннями "1" та "5" влаштувати дверний проріз, встановити дверний блок; між приміщеннями "2" та "8" влаштувати дверний проріз, встановити дверний блок.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових та фактичних підстав для задоволення заявленого позову з огляду на те, що відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи з технічної точки зору провести виділ належних ОСОБА_1 38/100 частин квартири АДРЕСА_1 неможливо, але вказаним висновком експертизи запропоновано один варіант порядку користування нерухомим майном з незначним відступом від ідеальних часток співвласників. При цьому, позовних вимог щодо стягнення грошової компенсації ОСОБА_1, якій запропоновано виділити на 0,8 кв. м менше, ніж її ідеальна частка у праві власності, не заявлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, законний представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення Апеляційного суду Харківської області від 16 травня 2017 року скасувати та залишити в силі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 січня 2017 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У квітні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Зазначає, що вимоги ОСОБА_1 є твердженнями про те, що вона має право на користування приміщеннями "8" та "9", облаштованих під кухню і санвузол ще матір`ю неповнолітнього ОСОБА_2 на частині приватизованої загальної площі, яка входить до складу 62/100 частин від загальної площі квартири і належить йому на праві приватної власності. Вважає, що ці приміщення не можуть бути приміщеннями загального користування. Крім того, ОСОБА_2 оплачує комунальні послуги за житлову площу у розмірі 50,2 кв. м.
Стверджує, що ОСОБА_1 з моменту придбання частини спірної квартири користується площею, яка на 0,6 кв. м перевищує належні їй 38/100 від загальної площі квартири.
Вважає, що апеляційним судом під час заміни складу суду порушено норми процесуального права, оскільки вона заперечувала проти заміни складу суду.
Відзив (заперечення) на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга законного представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Частиною першою статті 355 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно із частиною першою статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Частиною першою статті 369 ЦК України передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.