Постанова
Іменем України
12 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 226/1659/18
провадження № 61-8210св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач -Мирноградська центральна міська лікарня,
третя особа - Мирноградська міська рада Донецької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 04 грудня 2018 року у складі судді Редько Ж. Є. та постанову Донецького апеляційного суду від 12 березня 2019 року у складі колегії суддів: Біляєвої О. М., Будулуци М. С., Новікової Г. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Мирноградської центральної міської лікарні про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що вона працювала у Мирноградській центральній міській лікарні за трудовим договором на посаді сестри медичного кабінету стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами.
22 березня 2018 року її було попереджено про звільнення з роботи 22 травня 2018 року у зв`язку із реорганізацією поліклініки відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України через скорочення її посади на підставі наказу Мирноградської центральної міської лікарні від 16 березня 2018 року № 101 "Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії Мирноградської центральної міської лікарні, скорочення чисельності та штату працівників", прийнятого на виконання рішення Мирноградської міської ради від 14 лютого 2018 року № VII/43-26 "Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії Мирноградської центральної міської лікарні" та штатного розпису Мирноградської центральної міської лікарні.
Наказом від 22 травня 2018 року № 147 внесені зміни до наказу від 16 березня 2018 року № 101, якими вивільнення працівників стоматологічної поліклініки та зубопротезної лабораторії, що підлягали звільненню за скороченням штату, за ініціативою голови первинної профспілки відтерміновано до 11 червня 2018 року. Проте, про звільнення з нової дати її не попереджали.
11 червня 2018 року трудові правовідносини сторін припинено на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Аргументуючи відсутністю попередження про звільнення з роботи, зазначила, що звільнення її із займаної посади є незаконним.
Вказувала, що вона є членом профспілки працівників охорони здоров`я України і у порушення статті 43 КЗпП України її вивільнення здійснено без попередньої згоди вказаної профспілки.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати наказ Мирноградської центральної міської лікарні від 11 червня 2018 року № 190-к про звільнення; поновити її на посаді сестри медичної кабінету стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами (1,0 ставка) з 12 червня 2018 року; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 червня 2018 року по день поновлення на роботі.
Ухвалою Димитровського міського суду від 03 серпня 2018 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Мирноградську міську раду Донецької області.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 04 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 12 березня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що відповідачем дотримано вимоги трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1 . Суди вважали доведеним факт належного попередження останньої про наступне вивільнення за два місяці, наявності пропозиції іншої роботи у Мирноградській центральній міській лікарні, від якої позивач відмовилась, а наказ від 11 червня 2018 року № 190-к про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України - законним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позов.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про відсутність правових підстав для скасування наказу про звільнення, оскільки у зв`язку із внесенням змін до наказу Мирноградської центральної міської лікарні від 16 березня 2018 року № 101 "Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії Мирноградської центральної міської лікарні, скорочення чисельності та штату працівників" попередження про звільнення її 22 травня 2018 року втратило юридичну силу. Вважає, що відповідач повинен був повідомити її про звільнення з іншої дати за два місяці до такого.
Вказує, що відповідач не звертався до профспілки працівників охорони здоров`я України і не отримував згоди на її звільнення 11 червня 2018 року.
При цьому, суди не надали належної правової оцінки тому, що профспілка надала висновок про те, що не погоджується з її звільненням 22 травня 2018 року.
Відзив на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.